ВІКОВІ ОСОБЛИВОСТІ ПОГЛИНАННЯ РАДІОАКТИВНОГО ЙОДУ (131I) ЩИТОПОДІБНИМИ ЗАЛОЗАМИ ЩУРІВ ПРИ КОРИГУВАННІ ДЕФІЦИТУ ЙОДУ В РАЦІОНІ ЙОДОМ ОРГАНІЧНОЇ ХІМІЧНОЇ ПРИРОДИ

Abstract

Структурі ендокринної захворюваності притаманне значне поширення тиреоїдної патології. Недостатня ефективність препаратів неорганічного йоду висуває завдання пошуку нових засобів лікування і профілактики йододефіцитних станів. Ураховуючи прогресуюче постаріння населення економічно розвинених країн, метою дослідження було в умовах дефіциту йоду в раціоні вивчити вплив органічного йоду на особливості поглинання і елімінації радіоактивного йоду із щитоподібних залоз щурів різного віку. Дослідження проведено на нелінійних білих щурах-самцях двох серій досліджень, які впродовж 60 днів перебували на йододефіцитному їзокалорійному крохмально-казеїновому харчовому раціоні: перша серія − дві групи старих щурів вагою 0,400−0,450 кг, друга серія − дві групи статево незрілих щурів вагою 0,060−0,090 кг. У кожній групі було по 5 щурів. Тваринам експериментальних груп кожної серії 10% казеїну в раціоні було замінено на органічний йод, який надходив із йодобілковим препаратом із червоної чорноморської водорості філофори ребристої (Phyllophora nervosa). Функціональний стан щитоподібних залоз вивчали препаратом “Na131І 131 I Injection”. Дозиметрію проводили з використанням газорозрядного лічильника Гейгера-Мюллера СТС-6. Радіоіндикація щитоподібних залоз відбувалася після підшкірного вводення 0,1 мл розчину 131I у такі часові інтервали: 0,5, 1, 2, 4, 6, 8, 10, 12, 24, 48, 72 і 96 годин від моменту введення 131I. Результати дослідження представляли у відсотках від дози введеного радіойоду з поправками на показники природного фону та радіоактивного розпаду препарату. Установлено, що в умовах дефіциту йоду щитоподібні залози старих щурів мають вищі показники поглинання радіойоду і меншу швидкість його виведення, ніж залози статево незрілих щурів, що свідчить про їхній менший йодний резерв і більшу схильність до йододефіцитної патології. Приймання органічного йоду незалежно від віку щурів супроводжується зниженням рівня накопичення радіойоду та прискоренням його виведення із щитоподібних залоз, що вказує на зменшення функціонального напруження, проте залози старих щурів поглинають більше йоду і виводять його повільніше, що свідчить про меншу ефективність коригування дефіциту йоду при збільшенні віку. Знижену функціональну активність щитоподібних залоз старих щурів перспективно використовувати як чутливий маркер змін при поглибленому вивченні тиреотропних та тиреодизрапторних ефектів.

Keywords

• щитоподібна залоза, функціональна активність, вік, дефіцит йоду, 131i, органічний йод.