КРИТЕРІЇ, ПОКАЗНИКИ ТА РІВНІ СФОРМОВАНОСТІ ГОТОВНОСТІ МАЙБУТНІХ АВІАЦІЙНИХ ІНЖЕНЕРІВ-МЕХАНІКІВ ДО ПРОФЕСІЙНОЇ КОМУНІКАЦІЇ
Abstract
У статті визначено критерії та показники готовності майбутніх авіаційних інженерів-механіків до професійної комунікації відповідно до компонентної структури. Аналіз теоретичних джерел дозволив виокремити мотиваційно-ціннісний, когнітивно-праксеологічний, рефлексивно-корегувальний компоненти. Для вимірювання мотиваційно-ціннісного компоненту обрано спонукальний критерій. Обґрунтовано, що до показників спонукального критерію відносяться розуміння цінності спілкування у процесі виконання професійної діяльності, пізнавальний інтерес до вивчення рідної та іноземної мови, умотивованість майбутніх авіаційних інженерів-механіків до оволодіння професійною комунікацією. Запропоновано змістово-діяльнісний критерій для вимірювання когнітивно-праксеологічного компоненту, що характеризується показниками: знання професійної комунікації та професійні комунікативні уміння. До знань професійної комунікації включено знання про авіаційний дискурс, знання фахової термінології та професійної мови, знання комунікативних стратегій для ефективної комунікації. Визначено наступні групи професійних комунікативних умінь авіаційних інженерів-механіків: інформаційно-комунікативні, інтерактивні, перцептивні. Для рефлексивно-корегувального компоненту запропоновано оцінний критерій з показниками: сформованість потреби у самоаналізі професійної комунікації, прагнення до подолання комунікативних бар’єрів, здатність до самоосвіти та самовдосконалення у оволодінні рідною та іноземними мовами. На основі визначеної компонентної структури, критеріїв та показників здійснено поділ на рівні сформованості готовності майбутніх авіаційних інженерів-механіків до професійної комунікації: низький, середній, високий.
Keywords
