“Мемуарна наука”: німецькі колоніальні студії наприкінці ХІХ – на початку ХХ століть

Abstract

Показано, що, здійснюючи одночасно з фактичним і „дискурсивне” освоєння екзотичних земель, німецька колоніальна література у своєму жанровому різноманітті поруч з суто фіктивними жанрово-розважальними творами сформувала дві лінії науково кодифікованої літератури. Зберігаючи етнографічний, географічний, біологічний (у контексті загальноантропологічного) підходи, література напрацьовує дві методики верифікації відкриття: через дескриптивний інструментарій позитивістської науки та через злиття наукового факту з мемуарністю. Доводиться, що саме в контексті другої методики сформувався корпус творів науково-просвітницького та популяризаторського характеру, орієнтованих на пізнання колонізованих територій не лише через по-(до-)казовість, але й через уведення автобіографічно-фікціоналізованої постаті вченого-дослідника, очевидця. Спрямовані на процес пізнання та відкриття, науково-публіцистичні книги знаходяться цілком у просторі прийомів, запозичених із жанрової художньої літератури, що дозволяє говорити про особливу модальність „наукового орієнтованого неверифікованого мемуару” в німецькій літературі кінця ХІХ – початку ХХ століть.

Keywords

• колоніальний дискурс
• дескрипція
• мемуари
• жанр
• фікціоналізація