Теоретичні засади музейної візуальності
Abstract
У статті на основі сучасного візуального дискурсу висвітлюються питання теоретико-методологічного змісту щодо музейної візуальності, проаналізовано наукові підходи і методи, задіяні у візуальній культурі, приділено увагу особливостям візуалізації та декодування музейного простору, специфіці його моделювання та інтерпретації візуальних конструкцій. Метою статті є аналіз теоретичних основ музейної візуальності, що передбачає вирішення завдання з виокремлення специфіки теоретико-методологічного інструментарію з дослідження візуальності в музейництві, обумовленої розвитком сучасного міждисциплінарного напряму візуальних студій (visual studio), в контексті яких музейна візуальність, як особлива форма візуальної культури, набуває нових ознак. Методологію дослідження склали наукові підходи і методи соціогуманітарного напряму: герменевтичний, культурологічний, семантичний, семіотичний, соціальний та психоаналітичний, зосереджено увагу на міждисциплінарному підході, як ключовому в візуальних студіях. Комплексна теоретична аналітика музейної візуальності дозволила глибше розкрити її можливості. Наукова новизна полягає у представленні актуальних теоретико-методологічних засад через культурологічну концепцію синергії візуальності та музейництва. Уперше, виділяючи з візуальної культури музейну візуальність, аналізується її методологічна база та специфіка функціонування теоретичного механізму в музейному просторі. Висновки. Теоретичні засади візуальних студій значно розширили наукові можливості музейництва як наукової галузі, а ті, що задіяні в сучасних музейних практиках, помітно трансформували музейний простір. Дослідження теоретичного блоку музейної візуальності доводить важливість міждисциплінарного підходу, як ключового, в розвитку візуальних технологій, застосованих в музейних практиках.
Keywords
