БІОЛОГІЧНИЙ ЦИКЛ СО2 І БАЛАНС ОРГАНІЧНОГО ВУГЛЕЦЮ В АГРОЦЕНОЗІ КУКУРУДЗА (Zea mays) – СОЯ (Glycine Hispida maxim) НА ДЕРНОВО-ПІДЗОЛИСТОМУ ҐРУНТІ

Abstract

Актуальність досліджень пов’язана з необхідністю пошуку шляхів накопичення органічного вуглецю та відтворення родючості ґрунту, підвищення продуктивності культур на дерновопідзолистому ґрунті Західного Полісся. Мета. Дослідити цикл діоксиду вуглецю у ланці кукурудза – соя за різних доз удобрення на фоні хімічної меліорації та заорювання побічної продукції, встановити інтенсивність емісії СО2 і баланс органічного вуглецю дерново-підзолистому ґрунту. Матеріали і методи. Стаціонарний польовий дослід, порівняльно-розрахунковий – для визначення акумульованого рослинами і емітованого СО2, аналітичний та розрахунковий методи – для визначення балансу органічного вуглецю. Результати. Встановлено, що у разі внесення рекомендованої і розрахованої за нормативним методом дози добрив на фоні доломітового і вапнякового борошна емісія СО2 від мінералізації органічної речовини становила 5,01–5,45 т/га, що вище за контроль (без добрив) на 23,4– 34,2 %. Емісія СО2 в атмосферу від мінералізації рослинної маси залежно від удобрення і хімічної меліорації знаходилась в межах 18,6–24,7 т/га і перевищувала в 1,2–2,0 рази контроль (без добрив) і фон СаMg(СО3)2 1,0 Нг , що пов’язано з покращеним режимом ґрунту, більшою масою побічної продукції і нагромадженням СО2 рослинами. Найвища кількість СО2 акумульована кукурудзою 64,8– 65,0 т/га і соєю – 15,0–15,8 т/га за розрахункової дози добрив за нормативним методом сумісно з мікродобривами на фоні доломітового борошна. Застосування розрахункових доз добрив на фоні СаMg(СО3)2 1,0 Нг під сільськогосподарські культури забезпечило перевагу утворення органічного вуглецю в ґрунті, що й формувало додатній баланс 0,12 і 0,15 т/га. У варіанті без добрив і хімічної меліорації на 1 т виходу зернових одиниць у ланці кукурудза-соя відношення загальної емісії СО2 в атмосферу становило 4,65 і 4,62 од., тоді як за внесення розрахункової дози добрив за нормативним методом на фоні 1,0 Нг СаMg(СО3)2 відповідно знизилось до 3,78 і 3,89 од. Висновки. Заорювання рослинної маси в ґрунт за підвищення продуктивності кукурудзи і сої на дерново-підзолистому зв’язнопіщаному ґрунті із застосуванням розрахункових доз добрив нормативним методом на фоні 1,0 Нг CaMg(CO3)2 є ефективним заходом у боротьбі з деградацією ґрунту, оскільки забезпечує включення у колообіг додаткової кількості органічного вуглецю, який спрямований на його закріплення за рахунок формування бездефіцитного балансу 0,12 і 0,15 т/га

Keywords

• емісія
• органічний вуглець
• продуктивність
• удобрення
• меліорація
• рослинна маса