Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія Право (Jan 2024)

Володіння vs право володіння земельною ділянкою: чи потрібна ця диференціація?

  • D. P. Nikolov

DOI
https://doi.org/10.24144/2307-3322.2023.80.1.54
Journal volume & issue
Vol. 1, no. 80

Abstract

Read online

Стаття присвячена проблематиці захисту речових прав на землі водного фонду та лісогосподарського призначення в контексті їх володіння. Автор досліджує «введену» постановою Великої Палати Верховного Суду класифікацію володіння на володіння як факт (що охоплює не тільки фактичне (фізичне) володіння, а і запис, який ґрунтується на незаконному титулі власності) та володіння як право, яке може бути тільки законним. Автор аналізує запропоновану судом диференціацію «володіння» та «права володіння» земельною ділянкою в контексті теоретичних та практичних наслідків такого поділу. Вказаний аналіз здійснюється в порівнянні з доктринальними підходами в науці земельного права, в якій виділяється «книжкове» та «фактичне» володіння земельною ділянкою, але не здійснюється розмежування «володіння» та «права володіння». Автор звертає увагу на суперечливість такого підходу, адже така диференціація лише ускладнила розуміння інститутів віндикаційного та негаторного позову, а сама Велика Палата Верховного Суду, попри введення такої диференціації, в самому рішенні насправді нею не скористалась. Автор доходить висновку, що за актуальною судовою практикою землі лісогосподарського призначення треба витребовувати через віндикацію, бо ними можна заволодіти через запис, і законодавство допускає можливість виникнення права приватної власності на них, в той час як землі водного фонду треба витребовувати через негаторний позов, адже незаконний запис в реєстрі щодо них володіння не дасть, оскільки неможливим є набуття права власності на них як таке. Автор резюмує, що в майбутньому у справах про віндикацію vs усунення перешкод судам необхідно досліджувати ключове питання про те, чи набувач може мати відповідні ділянки на праві приватної власності в принципі. Для цього суд може застосувати як абстрактну (гіпотетичну) можливість мати ділянку у приватній власності, так і обрати більш «контекстний» підхід, беручи до увагу специфіку кожної індивідуальної ділянки.

Keywords