Диференціація меж та шляхів обмеження свободи мирних зібрань в умовах воєнного стану з урахуванням вимог Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод

Abstract

Вказується, право на мирні зібрання як фундаментальна демократична цінність і необхідна умова стабільного розвитку суспільства, попри усталене уявлення про можливість його обмеження за умов воєнного чи надзвичайного стану, демонструє життєздатність навіть у воєнний час, що підтверджується практикою українського суспільства. З огляду на це, регулювання процедури здійснення права на мирні зібрання під час воєнного чи надзвичайного стану потребує суттєво більшої гнучкості з ретельно продуманою системою диференційованих обмежень цього права. У статті автор витлумачив у світлі принципу верховенства права положення Конституції України щодо свободи мирних зібрань та щодо можливості її обмеження в умовах воєнного стану з урахуванням вимоги Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод щодо свободи мирних зібрань та меж відступу від зобов’язань щодо її дотримання. Автор визначив, що загрози національній безпеці, територіальній цілісності та громадському порядку можуть бути перешкодою для реалізації свободи мирних зібрань з урахуванням фактичних особливостей безпекового середовища й можливості сталого функціонування суспільства у конкретній адміністративно-територіальній одиниці (гостроти становища) у той чи інший час. Свобода мирних зібрань також покладає на держави позитивні зобов’язання, у тому числі щодо уможливлення проведення мирних зібрань шляхом запобігання або мінімізації актів насильства проти учасників мирних зібрань (присутність служб першої допомоги на місці проведення демонстрацій тощо). У світлі цього, автор дійшов висновку, що одним з варіантів підходу до визначення способу реалізації конституційного положення про можливість обмеження свободи мирних зібрань в умовах воєнного стану є диференціація територій за ступенем загроз для учасників мирних зібрань та з точки зору можливості залучення сил та засобів державних органів щодо забезпечення правопорядку під час проведення мирних зібрань. Залежно від зазначеного критерію, прийняте військовим командуванням разом із військовими адміністраціями рішення про заборону проводити мирні зібрання може перевірятись у ході його адміністративного оскарження за процедурою усунення перешкод та заборону втручання у здійснення права на свободу мирних зібрань або у розрізі конкретного мирного зібрання (на більш безпечних територіях), або щодо проведення будь-яких мирних зібрань на території конкретної адміністративно-територіальної одиниці (на менш безпечних територіях).

Keywords

• воєнний стан
• Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод
• свобода мирних зібрань
• обмеження свободи мирних зібрань