Науковий вісник НЛТУ України (Mar 2024)
Контроль за відпадом дубів як ключова складова лісопатологічного моніторингу стану вікової діброви дендропарку "Олександрія"
Abstract
Встановлено, що відпад дубів у діброві відбувається постійно, з різною інтенсивністю, з істотним зростанням впродовж останні трьох років. За час досліджень (з 2006 р.) у діброві випало 528 дубів (22,7 % від загальної кількості). З них 440 екз. (23,7 %) у природній діброві площею 31,8 га, а 88 екз. (16 %) на штучно створених ділянках "ліс на лугу", загальною площею 8,8 га. Відзначено чітку територіальну приуроченість величини відпаду – в центральних, антропогенно порушених кварталах діброви, з 2006 р. випало від 36 до 54 % дубів, водночас як в західній, найменш антропогенно трансформованій – 10,6 %. У межах кварталів основний відпад (до 95 %) відбувався в екотонах. Виявлено, що з 2019 р. відпад дубів зріс у рази порівняно з попереднім періодом, а в центральній частині діброви вийшов за межі екотонів та охопив внутрішні частини дубових деревостанів у кварталах. Показник поточного відпаду за останні два роки став найбільшим за весь період спостережень – 3,5 і 4,2 %. Загалом всихання дубів мало хронічний характер, але швидкість і особливості всихання на різних ділянках діброви відрізняються. У західній частині діброви цей процес може тривати десятки років, водночас як в центральних – два-три роки, характеризується осередковістю і здебільшого кореневим типом всихання. З'ясовано, що відпад дубів має переважно патологічний характер, всихають дерева вищих класів по Крафту. Встановлено залежність структури відпаду від погодних аномалій. Після періоду тривалих опадів і штормових поривів вітру зростає механічний відпад (вітровал, бурелом), а наслідком тривалих посух є переважання сухостою. Виявлені на багатьох дубах ознаки "плачу" можуть спричинятися особливо небезпечними фітопатогенами (грибами і бактеріями) і бути передвісником гострого всихання дуба. Встановлено, що чинниками руйнування центральної частини діброви була господарська діяльність під час закладання парку, яка проявилася у фрагментуванні дубового масиву і втручанні до фітоценотичної структури, що спричинило екотонізацію та витіснення виду-едифікатора. За результатами обстежень у найближчі роки існує ризик зникнення центральної частини діброви парку і значне зменшення кількості дубів на інших ділянках.
Keywords
