Лідерство в освіті як провідний напрям освітньої політики

Abstract

Стаття присвячена аналізу теоретико-практичних аспектів освітнього лідерства. Зазначено, що лідерство: це модель управління освітньою організацією, що стимулює інноваційну поведінку педагогів, забезпечує використання новацій на всіх рівнях організації; повинно створити практику корпоративного управління з метою підтримки інноваційної поведінки педагогів в освітніх закладах різного типу. Автором показано, що одним із провідних напрямів державної освітньої політики виступає лідерство в освіті як спосіб ефективного управління персоналом в системі менеджменту освіти. Запропоновано різні підходи до визначення освітньої політики, де спільними показниками виступають: організована й цілеспрямована діяльність держави; комплексна система заходів державних інституцій; ключовий суб’єкт освітньої політики в суспільстві – держава; система освіти – провідний інститут демократичного суспільства. У статті виокремлено пріоритетні напрями освітньої політики: забезпечення державних гарантій доступу якісної освіти; створення умов для підвищення якості загальної та професійної освіти; формування ефективних економічних відносин в системі освіти; забезпечення системи освіти висококваліфікованими фахівцями, їх підтримка державою та суспільством; управління розвитком освіти на основі розподілу відповідальності між суб’єктами освітньої політики. Акцентовано увагу на техніці управління структурним підрозділом у закладі освіти (сукупність операцій, процесів і процедур управлінської діяльності, які виконуються формалізовано, на основі правил, інструкцій). Доведено, що навчання керівників основним аспектам кадрової політики в галузі освіти, залучення в програми їх підготовки й підвищення кваліфікації з питань організації управління персоналом сприяють формуванню в них науково обгрунтованої роботи з науково-педагогічними працівниками, що забезпечує ефективну організацію освітнього процесу.

Keywords

• лідерство в освіті
• людський фактор
• освітня політика
• управління