Pitannâ Lìteraturoznavstva (Nov 2017)
Шевченківські мотиви в малій прозі письменників-емігрантів 20–30-х років
Abstract
Досліджуються шевченківські образи й мотиви у малій прозі другого ряду української еміграції 20–30-х років. Виявляються художньо-стильові особливості оповідань К. Поліщука, Б. Лепкого, Дмитра Тягнигоре, Лесі Верховинки. Шевченківські мотиви малої прози об’єднано в такі групи: постать митця; його портрет; „Кобзар”. Використовуючи теорію архетипів К. Ґ. Юнґа, виокремлено проміжний архетип, що виконує водночас функції Героя (Спасителя) і Мудреця, яким став для письменників діаспори Тарас Шевченко. Домінує у всіх творах шанобливо-панегіричне ставлення до великого сина України, а його ім’я, будучи світоглядним орієнтиром, надихало митців діаспори до створення прози національно-патріотичного змісту.
