Хірургія дитячого віку (Sep 2024)

Особливості протимікробної дії препаратів полігексаніду до домінуючих збудників ранової інфекції в Україні: сучасні реалії

  • O.A. Nazarchuk,
  • P.S. Rusak,
  • R.M. Chornopyshchuk,
  • T.V. Denysko,
  • I.M. Vovk,
  • D.I. Grebeniuk,
  • A.S. Skrypka,
  • N.P. Chornopyshchuk

DOI
https://doi.org/10.15574/PS.2024.3(84).1221
Journal volume & issue
no. 3(84)
pp. 12 – 21

Abstract

Read online

Лікування гострих і хронічних ран із критичною колонізацією рановими патогенами залишається серйозною проблемою, яка з кожним роком стає все більш загрозливою у зв’язку з глобальною проблемою антибіотикорезистентності. Мета - вивчити антимікробну активність сучасного антисептика полігексаніду та антимікробних біоматеріалів на його основі щодо домінуючих збудників ранових інфекцій. Матеріали та методи. Антимікробні властивості розчину полігексаніду вивчено на клінічних штамах S. aureus із фенотипом MLS E. coli, XDR K. pneumoniae, XDR P. aeruginosa, XDR A. baumannii та контрольних штамах S. aureus ATCC 25923, E. coli ATCC 25922, K. pneumoniae ATCC 708603, P. aeruginosa ATCC 27853, A. baumannii ATCC ВАА-747 стандартними методами з визначенням мінімальної інгібуючої концентрації (МІК) і мінімальної бактерицидної концентрації (МЦК), розрахунком бактерицидного індексу активності антисептика (БЦ ІАА). Активність ранових покриттів, що містили полігексаметиленгуанідин-гідрохлорид (ПГМГ-ГХ), і полігексаметилен-бігуанід (ПГМГ) визначено методом дифузії в агар із реєстрацією та порівнянням зон затримки росту. Результати. Найчутливішими до дії антисептика виявилися MLS-резистентні штами золотистого стафілококу: МІК і МЦК полігексаніду становили в середньому 22,69±4,6 мкг/мл і 40,55±8,57 мкг/мл, відповідно. Значення МІК для S. aureus було нижчим за таке для E. coli в 1,97 раза, для K. pneumoniae - в 1,78 раза, для A. baumannii - у 2,97 раза, для P. aeruginosa - у 3,9 раза. МЦК полігексаніду для клінічних штамів золотистого стафілококу мали найнижчі значення і достовірно відрізнялися від таких щодо E. coli у 2,21 раза, K. pneumoniae - в 1,99 раза, A. baumannii - у 3,4 раза, P. aeruginosa - у 4,52 раза. БЦ ІАА ПГМГ мали найвищі значення для клінічних штамів золотистого стафілококу (24,7), клебсієл (12,4) і кишкової палички (11,2). Ранові покриття з вмістом ПГМГ-ГХ і ПГМГ показали високі антимікробні властивості відносно референтного та клінічних штамів S. aureus, E. coli, K. Pneumoniae. Референтні і клінічні штами псевдомонад виявилися найменш чутливими до ранових покриттів із полігексанідом. Висновки. Препарат ПГМГ для іригації ран і ПГМГ-вмісні пов’язки та ПГМГ-ГХ володіють високими протимікробними властивостями щодо найпоширеніших видів ранових патогенів. Автори заявляють про відсутність конфлікту інтересів.

Keywords