Результати лікування вродженої клишоногості після реконструктивних втручань у дітей

Abstract

Актуальність. Широке використання методики І. Понсеті дозволяє значно знизити кількість реконструктивних хірургічних втручань та/або зменшити їх об’єм. Але за наявності ригідних, тяжких деформацій, які не вдається скоригувати етапними гіпсовими пов’язками, а також при рецидивах доцільним є застосування хірургічного лікування. У джерелах літератури описано безліч хірургічних методик, основною метою яких є зниження частоти післяопераційних ускладнень та одночасно пошук найбільш зручного доступу з метою усунення контрактур, подальшого загоєння ран первинним натягом із мінімальним утворенням сполучнотканинних елементів. Мета. Зниження частоти ускладнень при хірургічному лікуванні вродженої клишоногості шляхом використання модифікованого хірургічного доступу. Матеріали та методи. У відділенні ортопедії та травматології Національної дитячої спеціалізованої лікарні (НДСЛ) «ОХМАТДИТ» проходили хірургічне лікування із застосуванням модифікованого доступу Carroll 57 дітей (72 стопи) із діагнозом «Вроджена клишоногість» (січень 2014 – вересень 2018 роки). Середній вік пацієнтів склав 3±0,4 роки. З них – 41 хлопчиків та 16 дівчаток. Двостороння деформація спостерігалась у 12 пацієнтів. 48 пацієнтів (58 стоп) потребували хірургічного втручання після первинного лікування етапними гіпсовими пов’язками за методикою І. Понсеті. У 9 пацієнтів (14 стоп) спостерігалися рецидиви деформації після хірургічних втручань. Результати. При оцінці найближчих результатів, у ході проведення хірургічного втручання, в усіх пацієнтів було досягнуто повну корекцію деформації стоп. Післяопераційні ускладнення не спостерігались. Віддалені результати лікування через 2 роки після хірургічного втручання показали, що позитивні результати були у 12 пацієнтів (21±9,53%), задовільні – у 39 (68,4±27,14%) пацієнтів та незадовільні – у 6 (7±2,18%). Чотирьом пацієнтам із незадовільними результатами та залишковими проявами деформації у вигляді пасивно коригованої ізольованої аддукції переднього відділу стопи в подальшому була виконана операція щодо пересадки сухожилля m. tibialis anterior до латеральної клиноподібної кістки. Та 2 хворим – клиноподібна резекція кубоподібної кістки, показом до якої була відсутність пасивної корекції деформації. Висновки. Проведений порівняльний аналіз отриманих результатів та літературних даних свідчить про ефективність запропонованої методики лікування ідіопатичної клишоногості у дітей (з використанням трьох доступів), а також за наявності залишкової деформації після консервативного та хірургічного лікування. Дослідження виконані відповідно до принципів Гельсінської Декларації. Протокол дослідження ухвалений Локальним етичним комітетом всіх зазначених у роботі установ. На проведення досліджень було отримано інформовану згоду батьків дітей.

Keywords

• клишоногість
• діти
• задньо-медіальний реліз
• хірургічне лікування