Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія Право (Mar 2022)
Правові проблеми захисту володіння земельною ділянкою під об’єктом нерухомості
Abstract
Стаття присвячена проблематиці захисту володіння земельною ділянкою державної та комунальної власності під об’єктом нерухомості в тих ситуаціях, коли приватний власник об’єкта нерухомості не має ні права власності, ні права користування такою ділянкою, а уповноважений власник (держава чи територіальна громада) відповідне право не передає або передало третій особі. Автор досліджує явище володіння земельною ділянкою під об’єктом нерухомості у розрізі принципу єдності юридичної долі земельної ділянки та об’єктів нерухомості, які на ній розташовані. На думку автора, при визначенні моделі захисту володіння земельною ділянкою під об’єктом нерухомості саме цей принцип є вихідною точкою для побудови такої моделі. У статті здійснюється аналіз володіння земельною ділянкою під об’єктом нерухомості з точки зору «реєстраційної» та «фактичної» моделей володіння. На думку автора, вибуття земельної ділянки з «реєстраційного» володіння неможливе лише через зміну запису в реєстрі про власника земельної ділянки, адже володіння земельною ділянкою власником нерухомості, яка розміщена на ній, закріплюється (і оголошується) безпосередньо законодавством, а також записом про право власність на об’єкт нерухомості. Автор досліджує альтернативний підхід до визначення прав власника нерухомості щодо земельної ділянки під нею, а саме майнового «права очікування». На думку автора, такий підхід наразі є спірним з точки зору систематики речових прав на нерухомість та специфіки їх захисту. У статті досліджуються специфіка предмету та підстав позову у випадку, якщо власник земельної ділянки передав право на земельну ділянку не власнику нерухомості, а третій особі. Автором обґрунтовується підхід, відповідно до якого в таких випадках належним способом захисту буде негаторний позов, а правовими підставами позову можуть бути фіктивність правочину, порушення публічного порядку та фраудаторність. Автор також приділяє увагу сучасному розумінню дискреційності повноважень органів влади та висловлює думку про те, що в сучасних реаліях в окремих випадках суди мають задовольняти вимоги, якими рішення органів влади визнаються прийнятими, а дозволи – виданими.
Keywords
