ВНУТРІШНЬОУТРОБНЕ ІНФІКУВАННЯ ПЛОДУ – РЕАЛІЇ ДІАГНОСТИКИ ТА ЛІКУВАННЯ

Abstract

Вступ. Внутрішньоутробне інфікування плода є однією з найбільш актуальних проблем в акушерстві, оскільки, при відсутності адекватного лікування чи прогресування захворювання, виникає ускладнений перебіг вагітності, пологів, післяпологового періоду. Доволі часто є ситуації, коли розглядається не наявність самого інфекційного агенту, який вражає плід, а наслідки інвазії мікроорганізмів. Мета дослідження. Провести аналіз показників мікроцитозу піхви, цервікального каналу, особливостей перебігу вагітності при інфікуванні плода, ефективність різних схем лікування. Матеріал і методи дослідження. Обстежено 20 здорових жінок, які мали фізіологічний перебіг вагітності (контрольна група), та 62 вагітних з ознаками інфікування плода (основна група) за допомогою клінічного, мікробіологічного, бактеріологічного, серологічного методів, проведено статистичний аналіз, УЗД плода. Результати дослідження. Залежно від триместру, вагітних основної групи розділено на дві підгрупи: перша підгрупа – у терміні 18-24 тижнів (50 вагітних), друга – у терміні 28-34 тижнів (12 вагітних). Проведено статистичний аналіз змін мікроцитозу піхви залежно від терміну. Виявлено достовірну різницю щодо впливу грам негативного диплококу, морфологічно схожого на гонокок, Streptococcus agalactiae у третьому триместрі. Ureaplasma urealyticum, Chlamidia trahomatis у другому триместрі, Trichomonas vaginalis та Mycoplasma hominis незалежно від терміну вагітності. При проведенні УЗД у першій підгрупі виявлено аномальну кількість навколоплідних вод у 24 %, зміни структури плаценти у 14 %, розширення чашково-мискової системи нирок у 52 %, гіперехогенність кишечнику у 60 %, гепатомегалія у 4 %. У другій підгрупі аномальна кількість навколоплідних вод у 16,7 %, зміни структури плаценти у 83,3 %, прогресуюче вкорочення шийки матки у 33,3 %. Вагітним основної групи запропоновано курс специфічної антибактеріальної терапії. За наявності позитивної динаміки впродовж трьох днів (зменшення патологічних виділень, багатоводдя та інших УЗ-ознак інфікування плоду), лікування продовжують. При негативній динаміці чи відсутності ефекту впродовж трьох днів – зміна антибактеріального засобу. При повторній появі ознак – повторний курс зі зміною антибактеріального засобу. Висновки. Встановлено порушення мікроцинозу піхви та цервікального каналу у 80,6 %, у решти – наявність УЗ-ознак інфікування плоду без змін у піхві та цервікальному каналі. Запропоновані схеми антибактеріальної терапії є ефективними у другому триместрі вагітності, що вказує на необхідність проведення обстеження та лікування в цей період, та за наявності структурних змін шийки матки, які спричинені грамнегативним диплококом, морфологічно схожим на гонокок та Trichomonas vaginalis. При розвитку загрози передчасних пологів антибактеріальна терапія є недостатньо ефективною.

Keywords

• внутрішньоутробна інфекція; внутрішньоутробне інфікування плода.