Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія Право (Oct 2021)
ДОКТРИНА ВТРАЧЕНОГО ШАНСУ У ПРАКТИЦІ АМЕРИКАНСЬКИХ СУДІВ
Abstract
Доктрина втраченого шансу – це інноваційний підхід у деліктному праві, який дає змогу подолати пробле- му недоказовості причинного зв’язку шляхом визнання нової категорії компенсабельної шкоди. Згідно з цієї доктриною, навіть коли позивач не може довести наявність причинного зв’язку на основі балансу вірогідності, він тим не менше, повинен мати змогу вимагати відшкодування за шанс на сприятливий результат, якого він був позбавлений, хай навіть цей шанс був меншим за 50 відсотків. Майже половина штатів США сприйняли ту або іншу версію цієї доктрини. До сприйняття доктрини істотно спричинилися аргументи, наведені Джозефом Кінґом Молодшим (Joseph H. King, Jr.). По-перше, доктрина має очевидну перевагу над усталеним підходом «все або нічого», оскільки уникає «стрибка» від повного задоволення позову до повної відмови у справах, де різниця між вірогідністю причинного зв’язку є дріб’язково малою (51 і 49 відсотків). По-друге, юридично не відповідаючи за втрату шансу, меншого за 50 відсотків, лікар не має юридичних стимулів докладати усіх можливих зусиль до лікування пацієнта, шанси якого від самого початку є меншими. По-третє, суворість уста- леного підходу може стати причиною до вимушеного маніпулювання постулатами деліктного права, зокрема вимогою доведення причинного зв’язку. По-четверте, доказова безвихідь, із якою стикається пацієнт, може бути поставлена у провину недбалому лікарю, адже, якби не лікарева недбалість, то і не було б неясності щодо того, що саме викликало шкідливий наслідок. Разом із тим, навіть у штатах, які сприйняли доктрину, діапазон її застосування залишається досить обмеженим і охоплює насамперед справи про лікарську недбалість і спра- ви про дискримінацію при прийнятті на роботу чи підвищенні за посадою. Серед правників тривають дискусії щодо того, що саме має слугувати вирішальним фактором для застосовності доктрини: доступність широкого масиву статистичних даних, що є необхідним для коректної оцінки шансів потерпілого, чи, натомість, осо- бливий характер відносин між потерпілим та заподіювачем шкоди, коли сама суть цих відносин зводиться до збереження і підвищення шансів потерпілого на отримання якомога більш сприятливого результату.
Keywords