Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія Право (Oct 2021)

МІЖНАРОДНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ДИСТАНЦІЙНОЇ РОБОТИ ЯК ОДНІЄЇ ІЗ ФОРМ НЕСТАНДАРТНОЇ ЗАЙНЯТОСТІ

  • D.O. Plekhov

DOI
https://doi.org/10.24144/2307-3322.2021.65.33
Journal volume & issue
Vol. 65

Abstract

Read online

Стаття присвячена дослідженню дистанційної роботи як однієї із форм нестандартної зайнятості. Зокре- ма, ураховуючи поширення дистанційної роботи як способу фізичного дистанціювання для попередження інфікування на коронавірус на робочих місцях, було розглянуто дистанційну роботу з огляду на міжнародні та європейські стандарти. Зроблено висновок, що розробка національного законодавства про дистанційну роботу має враховувати положення Конвенцій МОП «Про надомну працю» від 1996 р. № 177, «Про гідну працю домашніх працівників» від 2011 р. № 189, Рекомендації МОП «Щодо надомної праці» від 1996 р. № 184. При цьому важливо не лише ратифікувати відповідні міжнародно-правові документи, а й адекватно відобразити в трудовому законодавстві найважливіші їх положення, урахувавши відповідні рекомендації. Йдеться передусім про забезпечення рівності трудових прав дистанційних працівників порівняно з тра- диційними працівниками, а також захисту їх від дискримінації. Для них має бути забезпечено можливість об’єднуватися з метою захисту своїх інтересів у профспілки та інші організації, а також гарантоване право на участь у колективних переговорах. Запропоновано розробити адекватний механізм контролю за дотри- манням трудового законодавства під час використання дистанційної праці. Внесено пропозицію на законодавчому рівні імплементувати положення Європейської рамкової угоди про телероботу з урахуванням особливостей національної системи законодавства. Зокрема, імплементувати основні положення Угоди, яка б забезпечувала: (1) гідні умови праці дистанційним працівникам за рахунок роботодавця (окрема кімната для роботи, телефон, оплата додаткових витрат); (2) соціальні та правові гарантії роботи (відпустка, чітка визначеність робочих годин, підвищення кваліфікації, тощо); (3) дотримання вимог безпеки роботи (юридичну відповідальність роботодавця за будь-який нещасний випадок або збиток); (4) законодавчу регламентацію правил, обов’язків та умов укладання договору із працівниками дистанційної форми зайнятості.

Keywords