„Генеральне мордобитіє”: мандрівка в часі і просторі

Abstract

Простежується формула „генерального мордобитія” з поеми „Сон” („У всякого своя доля…”) Тараса Шевченка у світовому суспільно-політичному та фольклорно-літературному контекстах. Аналізується розвідка Івана Франка „Причинки до оцінення поезії Тараса Шевченка”, де вперше вжито цей крилатий вислів. Актуалізуються драматичні факти з життя придворного російського поета Василя Тредіаковського. Досліджується концепт верховного насильства в історії диктаторських режимів на прикладах з різножанрових творів зарубіжних авторів. Зокрема, подаються художньо-документальні свідчення про характерні знущання над підлеглими в часи правління імператриці Анни Іоанівни, про численні випадки рукоприкладства з боку російського царя Петра І, прусського короля Фрідріха-Вільгельма І та ін. Промовисті епізоди, що нагадують гротескну сцену мордобою, розглядаються в „Історії русів”, у східних притчах, у творах Вольтера, Олександра Пушкіна, Олександра Герцена, Валентина Пікуля, Петра Алешковського, Дмитра Маміна-Сибіряка тощо. Наголошується на актуальності цього огидного явища, притаманного будь-якій тоталітарній системі.

Keywords

• поема
• крилатий вислів
• сатира
• гротеск
• суспільно-політичний
• фольклорно-літературний контекст
• самодержавство
• тоталітарний режим