Соціально-філософський вимір учення Григорія Сковороди про щастя

Abstract

У статті здійснено аналіз учення Григорія Сковороди про щастя. Розкрито розуміння філософом феномену людини та її місця у Всесвіті. Зосереджено увагу на тому, що вся філософія Григорія Сковороди має ціль – навчити розпізнати в собі людину, ідентифіку­вати її й бути нею. Також визначено, що Григорій Сковорода саме людині у Всесвіті відводив основну роль завдяки здатності до самопізнання. Окреслено, що в Григорія Сковороди погляд на щастя ідеалістичний, християнський, який ґрунтується на таких складниках, як само­пізнання, сродність праці, легкість (що виводиться з необхідності), чистота внутрішнього світу людини, дружба. Адже вміння людини бути щасливою спрацює й на суспільне благо. Головне – визначити своє місце у Всесвіті. Дослідження вчення Григорія Сковороди про щастя здійснено в соціально-філософському вимірі сучасного суспільства.

Keywords

• григорій сковорода
• щастя
• людина
• ідентичність
• сродна праця
• самопізнання