Психолінгвістика (Apr 2018)
Комунікативні чинники професійного самоздійснення викладача вищої школи
Abstract
Актуальність вивчення психологічних особливостей та чинників професійного самоздійснення викладача вищої школи як представника соціономічних професій визначає передусім та обставина, що це одна з ключових постатей у фаховій підготовці і забезпеченні соціального та професійного сходження майбутніх фахівців. У статті показано, що професійне спілкування, яке традиційно розглядається психологічною наукою як “діяльність у діяльності”, – специфічний вид діяльності, або комунікативна (в тому числі мовленнєва) діяльність. Викладач має здійснювати комунікативно-мовленнєву діяльність у всіх сферах своєї роботи: педагогічній, виховній, методичній, організаційній тощо. Така всеохоплююча загальність, тобто присутність діяльності спілкування у всіх видах професійної, науково-педагогічної, діяльності цього фахівця, зумовлює пріоритетність сформованості і розвитку в системі його професійної компетентності передусім комунікативної компетентності як ключового інструмента комунікативної діяльності. Ця діяльність зумовлена потребою розв’язання саме комунікативних завдань, що виникають у процесі фахової взаємодії, а через них – розв’язання власне професійних завдань. Статистичне опрацювання експериментальних даних та якісна інтерпретація результатів регресійного аналізу дали змогу з’ясувати, що найбільш вираженим предиктором досягнення цими фахівцями високого рівня професійного самоздійснення (загального, внутрішньопрофесійного і зовнішньопрофесійного) став показник «креативність у сфері ділового спілкування». Таким чином, креативність як здатність до нестандартного роз-в’язання комунікативних завдань, як прояв творчості у реалізації комунікативно-мовленнєвої складової професійної діяльності, що є за формою педагогічним спілкуванням, визначає найбільшою мірою професійне самоздійснення викладачів вищої школи та реалізацію його внутрішньо- і зовнішньопрофесійної форм. Крім того, внутрішньопрофесійне самоздійснення цих фахівців зумовлюється низкою і таких, достатньою мірою виражених, чинників: це ключові критерії комунікативної компетентності − інструментальний критерій, а також (у його складі) «адекватність у сфері ділового спілкування»; мотиваційний критерій і в складі когнітивного критерію «рефлексія ділових комунікацій»; професійна компетентність − у тому числі креативна, самоосвітня і педагогічна; показники невербальної виразності педагога: «формально-динамічні параметри невербальної поведінки» і «здатність до управління та рефлексії в невербальній поведінці у педагогічному спілкуванні»; «ціннісні орієнтації» й «контактність» і, нарешті, «вміння викладати свої думки». У свою чергу, зовнішньопрофесійне самоздійснення викладачів детермінується такими основними чинниками: «внутрішня професійна мотивація» і «зовнішня позитивна мотивація»; «професійна компетентність» − у тому числі «інформаційна компетентність»; «креативність» (у життєдіяльності); у складі інструментального критерію комунікативної компетентності «адекватність у сфері ділового спілкування», когнітивного критерію − «побудова ефективних комунікативних програм» і мотиваційного критерію − «мотив подолання комунікативних труднощів». Дослідження показало, що серед найбільш виражених предикторів досягнення викладачем вищої школи високого рівня самоздійснення у професії вирішальне значення мають комунікативні чинники, що зумовлено специфікою його професійної діяльності, здійснюваної у формі науково-педагогічного спілкування.
Keywords
