Українське Pелігієзнавство (Dec 2020)
Природа і вияви української релігійної плюральності
Abstract
Стаття розкриває природу і вияви української релігійної плюральності. Незважаючи на сталий інтерес до теми – плюральність релігійного життя в Україні, в науці досі не з’ясовані причини, корені цього явища. Автор аналізує історичні, психологічні, соціально-політичній чинники, які спричинили релігійне багатоманіття України. Наявність багатьох релігійних традицій в межах однієї етнічної та державної території сприяє толерантним відносинами між носіями різних релігійних переконань. Релігійна плюральність України вирізняє її з-поміж інших народів. Це дає підстави вважати Україну унікальним релігійним феноменом європейського рівня (Казанова). Релігійна плюральність є умовою для утвердження принципів свободи релігії, свободи її вибору. Автор виводить світоглядну плюральність і поліконфесійність на теренах України з історії українського народу, шукаючи їх витоки в дохристиянську, а пізніше ранньохристиянську добу. Наявність на українських теренах двовір’я як узагальненої форми співжиття різних світоглядів пояснює нинішнє багатство релігійних традицій, їх синкретизщацію. В статті робиться проміжний висновок про те, що сама історія, умови проживання, національна вдача народу формувала Україну конфесійно плюральною. Спираючись на такий історичний фундамент, Україна з моменту отримання державної незалежності у 1991 році самостійно визначалась у своїх пріоритетах щодо духовного/релігійного розвитку країни. Прийнятий Верховною Радою України Закон “Про свободу совісті і релігійні організації” створив правову базу для рівноправного існування і розвитку різних релігій в Україні. Плюральність українського суспільства закріплена законодавчо. Основні принципи плюральності релігійного життя підтверджені конкретними цифрами, які унаочнюють багатство релігійних традицій в Україні кількісно і якісно. Автор наводить статистичні дані по всіх релігіях і конфесіях, які існують в Україні, подаючи кількість громад, монастирів, навчальних закладів, священиків, друкованих органів тощо. Докладна інформація домагає сформувати цілісну картину релігійного життя України. Проаналізовані дані дають підстави виділити чинники, які зумовлюють релігійну плюральність Україні. На думку автора, на початок ХХІ ст. конфесійна мережа України в основному вже склалася. Масова поява нових релігійних рухів мало вірогідна. Але Україна ще не вичерпала всі можливості релігійного плюралізму. Він може зростати не тільки за рахунок виникнення якихось екзотичних, технологізованих, синкретичных релігій, але й в результаті внутріконфесійного ділення громад. В Україні є структури (громадські, наукові, державні, освітні, міжрелігійні), які культивують міжрелігійну толерантність, що забезпечить високий рівень релігійної свободи. Однак релігійному плюралізму в Україні періодично загрожують різні обставини – внутрішні і зовнішні, загальні і локальні, колективні і персональні. У висновках релігійний плюралізм визначається гарантом релігійної свободи, прав кожного сповідувати ним вибрану систему духовних цінностей. Стаття розкриває природу і вияви української релігійної плюральності. Незважаючи на сталий інтерес до теми – плюральність релігійного життя в Україні, в науці досі не з’ясовані причини, корені цього явища. Автор аналізує історичні, психологічні, соціально-політичній чинники, які спричинили релігійне багатоманіття України. Наявність багатьох релігійних традицій в межах однієї етнічної та державної території сприяє толерантним відносинами між носіями різних релігійних переконань. Релігійна плюральність України вирізняє її з-поміж інших народів. Це дає підстави вважати Україну унікальним релігійним феноменом європейського рівня (Казанова). Релігійна плюральність є умовою для утвердження принципів свободи релігії, свободи її вибору. Автор виводить світоглядну плюральність і поліконфесійність на теренах України з історії українського народу, шукаючи їх витоки в дохристиянську, а пізніше ранньохристиянську добу. Наявність на українських теренах двовір’я як узагальненої форми співжиття різних світоглядів пояснює нинішнє багатство релігійних традицій, їх синкретизщацію. В статті робиться проміжний висновок про те, що сама історія, умови проживання, національна вдача народу формувала Україну конфесійно плюральною. Спираючись на такий історичний фундамент, Україна з моменту отримання державної незалежності у 1991 році самостійно визначалась у своїх пріоритетах щодо духовного/релігійного розвитку країни. Прийнятий Верховною Радою України Закон “Про свободу совісті і релігійні організації” створив правову базу для рівноправного існування і розвитку різних релігій в Україні. Плюральність українського суспільства закріплена законодавчо. Основні принципи плюральності релігійного життя підтверджені конкретними цифрами, які унаочнюють багатство релігійних традицій в Україні кількісно і якісно. Автор наводить статистичні дані по всіх релігіях і конфесіях, які існують в Україні, подаючи кількість громад, монастирів, навчальних закладів, священиків, друкованих органів тощо. Докладна інформація домагає сформувати цілісну картину релігійного життя України. Проаналізовані дані дають підстави виділити чинники, які зумовлюють релігійну плюральність Україні. На думку автора, на початок ХХІ ст. конфесійна мережа України в основному вже склалася. Масова поява нових релігійних рухів мало вірогідна. Але Україна ще не вичерпала всі можливості релігійного плюралізму. Він може зростати не тільки за рахунок виникнення якихось екзотичних, технологізованих, синкретичных релігій, але й в результаті внутріконфесійного ділення громад. В Україні є структури (громадські, наукові, державні, освітні, міжрелігійні), які культивують міжрелігійну толерантність, що забезпечить високий рівень релігійної свободи. Однак релігійному плюралізму в Україні періодично загрожують різні обставини – внутрішні і зовнішні, загальні і локальні, колективні і персональні. У висновках релігійний плюралізм визначається гарантом релігійної свободи, прав кожного сповідувати ним вибрану систему духовних цінностей.
Keywords
