«Найглибші глибини людського буття»: екзистенційні мотиви в романі Кормака Маккарті «Дорога»

Abstract

У статті розглядається реалізація основних принципів екзистенціалізму на матеріалі роману Корма­ка Маккарті «Дорога». Авторка доводить, що ця філософська течія, основою якої є вчення про буття та людську екзистенцію, мала суттєвий вплив на формування світової літератури та виникнення однойменного літературного напряму. Твори американського письменника Кормака Маккарті відрізняються філософським спрямуванням та широкою тематикою. Зокрема, у пошуку відповідей на онтоло­гічні питання автор звертається до тем життя та смерті, свободи, стосунків батьків і дітей, людини й природи. Постапокаліптичний роман «Дорога», який приніс митцю світову славу, можна назвати вер­шиною його письменницької майстерності, оскільки твір ідейно-тематично, композиційно та стиліс­тично уособлює традиційні риси всієї творчості Маккарті. Нечисленна персоносфера роману дає змогу сконцентрувати увагу читача на філософському підмурівку роману. Так, автор піднімає та намагаєть­ся знайти відповіді на ключові питання сенсу та мети людського існування. Це дає змогу виділити значну кількість екзистенційних мотивів, зокрема: абсурдність буття, безнадія, страх, свобода, відчуження, індивідуальність і інші. Мотив абсурдності проявляється у зображенні майже повністю непридатного для життя світу, в якому панують жорстокість та смерть. Персонажі — позбавлені будь-яких ілюзії, розчаровані в житті, особливо старше покоління, намагаються просто вижити та зберегти свою ін­дивідуальність. Головних героїв постійно переслідує страх голодної чи насильницької смерті, втрати людяності й надії на краще майбутнє. Проте страх звільняє їх від умовностей і законів ворожого світу, надає сенсу існуванню. Ключові слова: екзистенціалізм, Кормак Маккарті, екзистенційні мотиви, американська література, постапокаліптичний роман, топос дороги.