Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія Право (Oct 2021)

ПРАВОВИЙ СТАТУС ТА ТРУДОВА ПРАВОСУБ’ЄКТНІСТЬ В НАУЦІ ТРУДОВОГО ПРАВА

  • A.O. Markin,
  • L.M. Timchenko

DOI
https://doi.org/10.24144/2307-3322.2021.65.32
Journal volume & issue
Vol. 65

Abstract

Read online

Стаття присвячена категорії правового статусу (правового становища) і трудовій правосуб’єктності в на- уці трудового права, співвідношенню термінів «людина» і «особистість». Правосуб’єктність є основополож- ною правовою категорією, оскільки саме вона визначає здатність особи до правоволодіння. Правосуб’єк- тність – це юридична властивість, яка відображає специфіку суспільних відносин, особливості соціально-е- кономічної формації, визначає місце особи в суспільстві в цілому, і в сфері певної галузі права, зокрема. Реалії ринкової економіки об’єктивно зумовлюють необхідність чіткого визначення правосуб’єктності як основоположної правової категорії в сфері трудового права для забезпечення пріоритету договірного ре- гулювання правовідносин щодо застосування найманої праці і, одночасно, ефективної реалізації захисної функції трудового права. Автором виділено три види правових статусів: загальний (єдиний) для всіх грома- дян нашої держави правовий статус; загальний для всіх осіб найманої праці (працівників) статус; особливий або спеціальний статус для деяких категорій працівників. Правовий статус – одне з центральних понять сучасної правової науки, воно розроблялося багатьма вче- ними як радянського, так і сучасного періоду. Автором обґрунтовано, що ключовим елементом правового статусу працівника в трудових правовідносинах виступає його правосуб’єктність. Особливу увагу приділено структурі правосуб’єктності працівника. Доведено, що правоздатність та дієздатність працівника є єдиними неподільними явищами – правосуб’єктністю. Представлені обґрунтування, що другим необхідним елементом правосуб’єктності працівника виступає здатність до трудової діяльності. Для сучасного правового та юридичного статусу особистості практично на всьому пострадянському просторі характерні такі особливості, як крайня його нестійкість, слабка правова захищеність, відсутність надійних гарантуючих механізмів, нездатність державних владних структур ефективно забезпечити інтереси громадянина, права на життя, свободу, честь, гідність, власність, безпеку, рівність, соціальну справедливість та інше.

Keywords