Язичницький духовний світ східних слов’ян

Abstract

Слов’янське язичництво – це струнка система поглядів, що пронизувала життя традиційного слов’янського суспільства, яка розв’язувала світоглядні питання, що виникали, визначала колективні пріоритети та ціннісні й діяльнісні установки поведінки людей, що випливали з цих пріоритетів. Слов’янське язичництво варто розглядати як цілісний структурно організований світогляд, який надалі справив великий вплив на формування українського менталітету. У цьому зв’язку важливо відзначити, що до висновку про наявність системності в структурі світогляду так чи інакше схиляються всі дослідники. Слов’янські язичницькі космологічні погляди мають виражений архетипічний характер. Онтологічні погляди слов’ян спочатку були засновані на постулаті про божественне джерело усієї світобудови, включаючи людей. З часом, особливо під впливом християнства, що утверджувалося на Русі, ці уявлення зазнали трансформації, яка відобразилася в дуалістичному протиставленні божественних і диявольських сил, що беруть участь у творенні. При цьому темне начало у слов’янському світогляді переважно мало умовний і відносний характер. Розуміння часу стародавніми слов’янами обумовлено особливостями міфологічного мислення ранніх народів і базується на таких фундаментальних ідеях, як циклічність, періодичне відтворення споконвічного божественного устрою, божественне тимчасове створення світів і законів світобудови.

Keywords

• язичництво
• світогляд
• матерія
• світобудова
• космологія
• культура