ПРОБЛЕМИ СУЧАСНОСТІ ЧЕРЕЗ КРИЗУ ДУХОВНОГО ВИМІРУ

Abstract

У статті розглядається, що собою являє така сутнісна характеристика людини і її діяльності, як дух. Визначено, що поняття «дух» має двояке значення - у разі прямого співвіднесення з людиною йдеться про нього, як про іманентно притаманну людині розумну волю, що забезпечує прагнення до перетворення себе і світу. Якщо ж говорити про діяльність, то дух виступає як її ідея, тобто як те, що не дозволяє звести діяльність до простої функціональності. У зв'язку з виявленою двоякою можливістю спрямованості духу, духовність визначається як спрямованість людини до вищих цінностей, до яких прийнято відносити добро, істину, красу, свободу і справедливість, тобто до того, що і визначає людяність в людині. У зв'язку з тим, що дух, духовність - це те, що вислизає від процедурної раціональності, в сучасному надпрагматичному світі вважають, що не втратять нічого, якщо позбудуться від настільки «непотрібних», аспектів самої людини і її буття. У статті аналізується чи це так. Оцінюється можливі наслідки у разі подальшого нейтрального або негативного ставлення до таких екзистенціальних сутностей як дух і духовність. Проблема проілюстрована за допомогою відомого психологічного експерименту Джона Б. Калхуна «Всесвіт 25». За аналогією з'ясувалося, що суспільство споживання, яке застрягло на рівні задоволення матеріальних потреб, фрагментується і вироджується в сукупність індивідів, які втратили соціальну і духовну складові сутності людини.

Keywords

• дух
• духовний вимір
• вертикаль цінностей
• цілісність
• парадигма постмодернізму