Квазірегуляторна роль правових висновків Верховного Суду на прикладі справи про відшкодування моральної шкоди у сімейному спорі

Abstract

У статті розкрито проблему правової природи рішень Верховного Суду, а саме виокремлено таку їхню ознаку, як квазіпрецедентність. У дослідженні доведено, що квазіпрецедентність практики Верховного Суду – це не тільки імперативність рішень суду касацій для судів нижчої інстанції, але й такі рішення можуть виконувати квазірегуляторну функцію. Обґрунтовано думку, що квазірегулювання є спеціальним правовим інструментом Верховного Суду, за допомогою якого спори вирішуються на засадах принципів верховенства права та справедливості, а також за допомогою нього касаційний суд може заповнювати прогалини та долати колізії в законодавстві. Наголошено на тому, що квазірегулювання має межі, тобто можливе тільки за відсутності спеціальної норми права, яка фактично створюється судом у процесі розширеного тлумачення загальної норми. Для ілюстрації квазірегулювання в дії обрано сімейний спір про відшкодування моральної шкоди на користь дитини з біологічної матері, яка її покинула. Це перший в історії українського правозастосування приклад щодо захисту права дитини та яскравий приклад квазірегулювання, яке здійснює Верховний Суд.

Keywords

• верховний суд
• квазірегулювання
• квазіпрецедент
• моральна шкода