Законний представник неповнолітнього у кримінальному провадженні: проблемні аспекти

Abstract

У статті досліджено норми національного законодавства та наукові праці щодо залучення законного представника неповнолітнього у кримінальному провадженні. Визначено основні проблеми, які залишаються не врегульованими, а саме відсутність законодавчої регламентації процесуального статусу законного представника неповнолітнього свідка та виявлення фактів конфлікту інтересів між неповнолітнім та законним представником і його заміна. Звернуто увагу на позиції авторів, які зазначають що у КПК не визначено кола осіб, які можуть бути законним представником свідка, а також не зазначено законного представника свідка серед учасників кримінального провадження, передбачених у загальних положеннях КПК. Підтримано думки науковців щодо доповнення КПК статтею «законний представник свідка», у якій визначити коло осіб, які можуть бути залучені як законний представник, його права і обов’язки. Доцільно також віднести його до учасників кримінального провадження. Такі зміни забезпечать рівність та найкращі інтереси неповнолітніх у кримінальному провадженні. Розглянуто позиції науковців та визначено що між законним представником та неповнолітнім може існувати конфлікт інтересів, який є підставою для обмеження його участі під час виконанні окремих слідчих (розшукових) дій чи заміни. Таке рішення приймає слідчий або слідчий суддя з урахуванням обставин справи. Чітко встановлених критеріїв, за якими можна встановити конфлікт інтересів немає. Думка дитини щодо особи, яка буде залучена як законний представник є важливою та може не допустити завдання шкоди інтересам дитини, тому її слід враховувати при прийнятті рішень. Визначено що при відсутності у дитини близьких осіб, які можуть бути законними представниками, або якщо їх залучення може спричинити конфлікт інтересів то необхідно залучати орган опіки і піклування.

Keywords

• законний представник
• неповнолітній
• принцип найкращих інтересів дитини
• орган опіки і піклування