Діагностика психічного стану здобувачів вищої медичної освіти як основна детермінанта їх професійного самовизначення

Abstract

Мета роботи полягає у проведенні діагностики психічного стану здобувачів вищої медичної освіти за адаптованою методикою Г. Айзенка для узагальнення їх професійного самовизначення під час фахової підготовки, гендерні особливості діагностичних показників їхніх особистісних якостей та адаптивності до навчання. Матеріали та методи. Вивчали соціально-психологічні і психологічні характеристики кандидатів на навчання ЗВО за допомогою методики вивчення темпераменту (за опитувальником Г. Айзенка) та методики діагностики самооцінки психічних станів (адаптований варіант методики Г. Айзенка) за програмою підготовки офіцерів запасу медичної служби для професійно-психологічного відбору згідно наказу Міністерства оборони України, Міністерства охорони здоров’я України та Міністерства освіти і науки України №322/631/709 2016 р. Методи дослідження – контент-аналіз освітньо-професійних програм медичних закладів вищої освіти, бібліосемантичний, аналітичний, системного підходу Результати. Дослідження проводилось на базі кафедри медицини катастроф та військової медицини Вінницького національного медичного університету ім. М. І. Пирогова. У експериментальній роботі брали участь 96 здобувачів медичного закладу вищої освіти, 4 курсу, медичного та медико-психологічного факультетів, із них осіб чоловічої статі – 51%, осіб жіночої статі – 49%. Першим етапом дослідження було визначення темпераменту здобувачів вищої медичної освіти. Другим етапом дослідження стало визначення самооцінки психічної готовності здобувачів до професійної діяльності лікаря. Третій етап дослідження полягав у визначенні соціально-психологічних, психічних характеристик особистості майбутнього лікаря та оцінки їх адаптаційних здібностей, що відображають інтегральні особливості психічного і соціального розвитку. Була застосована методика (Багаторівневий особовий опитувальник) «БОО «Адаптивність-200»». Висновки. Середній рівень фрустрації і середній рівень ригідності становив 100% і 58% відповідно у здобувачів жіночої статі, які потребують консультації лікаря психолога або психотерапевта для проведення корекції задля зменшення негативних змін характеру та розвитку агресивності, невпевненості в собі та байдужості до навчання, для покращення професійного самовизначення під час фахової підготовки. Понижений рівень нервово-психічної стійкості та поведінкової регуляції у 78% чоловіків проявляються нестабільним рівнім працездатності і можуть зашкодити у професійної діяльності та адаптації до нових життєвих змінах як наприклад військові дії і може бути ризиком погіршення функціонального стану організму. Особливо небезпечні прояви при надзвичайно високих психічних навантаженнях можливо можуть проявитись у 2% (із них 50% чоловіків і 50% жінок) здобувачів ЗВО, що може призвести до зриву професійної діяльності. У 2% здобувачів ЗВО (по 50% як у чоловіків так і у жінок) встановлено низький рівень комунікативних здібностей щодо важкого пристосування в новий колектив, до нових навчальних вимог через ускладнення в побудові міжособистісних контактів з оточуючими, неадекватної самооцінки; схильності до підвищеної конфліктності, яким вкрай необхідне проведення психокорекції.. Недостатній рівень соціалізації мають 2% респондента ЗВО і 1% мають низький рівень соціалізації, який характеризується відсутністю прагнення дотримуватися загальноприйнятих норм поведінки, не орієнтуючись на думку оточуючих, в них переважають егоцентричні тенденції, що може зашкодити в надзвичайній ситуації для пацієнтів. Відзначена наявність окремих ознак суїцидальної схильності у 12% здобувачів ЗВО через труднощі у міжперсональних взаємостосунках з ровесниками.

Keywords

• військові лікарі, лікарі психологи, професійне самовизначення, адаптація, психодіагностика