Соціальність та її вплив на формування моделей медичної етики

Abstract

У статті обґрунтовується логіка формування моделей медичної етики в контексті змін поглядів на природу людини та парадигм соціальності. Показано, що хвороби і лікування здавна виконували соціальні функції. З Осьового часу можна виокремити моделі медичної етики. У давньогрецькій медицині постає модель Гіппократа з принципом «не нашкодь», у якому відображається тогочасне природне бачення соціопорядку. Патерналістична модель Парацельса формується навколо принципу «роби добро» в ієрархічно структурованому суспільстві, порядок персоналізованих зв’язків у якому був укорінений у трансцендентному. В обох традиційних моделях лікар як інструмент у руках Бога мав допомагати відновлювати встановлену Творцем гармонію. Індустріальне суспільство, як створене людьми, підносить деонтологічну модель «виконання обов’язку» людиною-творцем. Біоетичний принцип «поваги прав і гідності людини» переважає у мережевому інформаційному суспільстві, виходячи за межі медицини і поширюючись на всі сфери життя. У сучасній медицині сьогодні співіснують в індивідуальній лікарській практиці всі означені моделі медичної етики.

Keywords

• соціальність, тілесність, моделі медичної етика, біоетика, деонтологія