Українські «куркулі» – жертви більшовицької політики соціал-шовінізму

Abstract

Анотація. Метою статті є науково-історичне дослідження політичних обставин шовіністичного ставлення більшовицького тоталітарного режиму до українських «куркулів», виявлення факторів ситуативного тлумачення соціально-економічного типу «куркульських господарств». Наукова новизна полягає в теоретичному обґрунтуванні поняття «соціал-шовінізм», а також у висвітленні цього історичного явища в українському селі. Висновки. У ХХ ст. виникли і функціонували дві антигуманні ідеології – націонал-соціалізм у Німеччині та соціал-шовінізм у СРСР. Вони різнилися за походженням, але мали спільну ознаку – ненависть до соціальних, етнічних, національних і політичних груп суспільства. Соціально-політична нетерпимість більшовиків до заможних верств (підприємців, фермерів, заможних селян, кустарів) була органічним складником їхньої ідеології, теорії і практики соціалістичного будівництва. Зазначено, що класичні соціально-економічні ознаки «куркульських господарств» у 1929 р. доповнювалися політично-ідеологічними ярликами в умовах колективізації та хлібозаготівель. За таких обставин спостерігалося кількісне зростання «куркулів». Їх соціальну групу доповнили «підкуркульники», «саботажники», «спекулянти», «сільська буржуазія» тощо. Історичною формою реалізації соціал-шовінізму була політика розкуркулення. Вона здійснювалася шляхом конфіскації землі, майна, економічного обмеження, адміністративного тиску, переміщення «куркулів» на так звані «висилки» і депортації за межі УСРР. Ліквідація «куркулів» як класу фактично завершилася у 1933 р., але не зникло шовіністичне ставлення до їхніх «рештків» (вислів Сталіна). Ліквідація «куркулів» виявилася їх банальним економічним пограбуванням радянською владою.

Keywords

• «куркуль», колективізація, хлібозаготівлі, розкуркулення, сталін, соціал-шовінізм, голодомор.