Хайп як інструмент артпіару в ХХ – на початку ХХІ століття

Abstract

Метою статті є аналіз особливостей хайпу як медіафакту в ХХ – на початку ХХІ ст., а також з’ясування його потенціалу та ролі як інструмента артпіару. Результати дослідження. Стверджується, що як культурний феномен хайп має давнюю історію, проте саме в ХХ ст. він виник у статусі медіафакту й сформувався як інструмент артпіару, що активно використовувався для брендингу митця, монетизації творчого продукту, задоволення потреб та очікувань соціуму споживання. Наголошено на непростій діалектиці цілеспрямованості та стихійності хайпу, водночас з’ясовано, що хайп в більшості випадків навмисно створюється людьми, адже переважно він заснований на реальних інтересах і потребах своєї аудиторії й активно залучається піарниками до свого інструментарію. Наукова новизна полягає у виокремленні та розгляді хайпу як важливого інструмента артпіару, що сприяє конвергенції медіа- та мистецького просторів. Висновки. У сучасному світі багатьом маловідомим митцям потрібний артпіар для того, щоб підвищити рівень впізнаваності особистого бренду та збагатити пабліцитний капітал. Хайп відображає системні запити, через що хайпові проєкти активно підігріваються та ширяться в медіа, зокрема й через постійну підтримку внутрішньої напруги й тривожності споживачів. Наразі він перетворився на невід’ємну частину нашого життя, тим паче, якщо брати до уваги «брендовий фетишизм», міфологізацію та «шоузацію» суспільної свідомості, які посилилися в першій чверті ХХІ ст. Суспільство стає більш вибагливим; митцям, художникам чи виконавцям, щоб хоч якось виділитися з-поміж усього массиву «транзитного» контенту, потрібно тримати на собі увагу аудиторії через скандали, конфлікти та емоційний хайп, оскільки це дозволить збільшити аудиторію прихильників, бути в тренді та покращити свій матеріальний статус.

Keywords

• піар
• артпіар
• хайп
• скандал
• медіафакт
• суспільство споживання