СТРУКТУРА І ЗМІСТ ГОТОВНОСТІ ВИКЛАДАЧА ЗВО ДО РЕАЛІЗАЦІЇ ЗМІШАНОГО НАВЧАННЯ: ТЕОРЕТИЧНО-ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНИЙ ДИСКУРС

Abstract

У статті здійснено аналіз наукових поглядів щодо визначення феномену готовності викладачів ЗВО до професійної діяльності, зокрема у контексті його готовності до реалізації змішаного навчання. Проаналізовано ступінь дослідженості понять готовність і змішане навчання. Визначено сутність поняття та обґрунтовано структуру готовності викладачів ЗВО до реалізації змішаного навчання. На основі експериментального дискурсу обґрунтовано актуальність досліджуваного явища в освітній практиці через сукупність чинників, детермінованих стрімкими темпами модернізації усіх компонентів освіти на засадах випереджувального розвитку, осучасненням професійних функцій викладача ЗВО як суб’єкта освітньої діяльності, нагальною потребою безперервного удосконалення професійної компетентності викладача. Доведено, що сутнiсть готовностi викладачів ЗВО до відповідного виду професійної діяльності слід розглядати у дiалектичнiй єдностi її структурних компонентiв, властивостей, зв’язкiв i вiдносин, сукупність яких складає інваріантні та іманентні складові у поєднанні особистісного та процесуального складників. Основу структури досліджуваного явища складають три взаємопов’язані компоненти готовності (психологічна, методична і технологічна), зміст яких наповнюють 13 обґрунтованих взаємообумовлених показників (психологічна готовність: мотиваційний; предметний; рефлексивний; адаптивний; методична готовність: інформаційний; методичний; емпіричний; змістовий; технологічна готовність: технологічні знання; технологічні уміння; цифровий; діяльнісний; комплексний), які мають вияв на трьох рівнях.

Keywords

• змішане навчання, готовність, структура готовності, викладач зво