Pitannâ Lìteraturoznavstva (Jun 2024)
Сучасне телепрочитання роману І. Нечуя-Левицького «Кайдашева сім’я»: семіотичний аспект
Abstract
Детально проаналізовано семіотичний аспект сучасної телеекранізації повісті І. Нечуя-Левицького «Кайдашева сім’я» режисерки Н. Ворожбит. Окреслено складну специфіку адаптаційного процесу на його історичному тлі, особливо акцентуючи увагу на часовому перенесенні на сучасний період (2010–2014 рр.) та наступних тематичних реінтерпретаціях. Досліджено семіотичні наслідки, вплетені у переклад літературної мови та у візуальний лексикон фільму. Завдяки вичерпному аналізу наративної архітектури, тематичних лейтмотивів та ідеологічних реконфігурацій окреслено спосіб, у який семіотичні означники з літературного джерела зазнають трансформації та реінтерпретації в кінематографічному середовищі. Визначено, що адаптація стратегічно відхиляється від оригінального літературного джерела, спритно вводячи нові тематичні елементи, такі як метушня споживацтва, сільське безробіття та криза культурної ідентичності. Цей трансформаційний процес передбачає тонке декодування літературних знаків у візуальні та слухові регістри, де в адаптації застосовуються кінематографічні техніки, щоб охопити суть оригінального наративу. Проаналізовано також складні інтертекстуальні діалоги, вбудовані в адаптацію, наголошуючи на вмілому використанні аудіовізуальних сигналів, таких як мотиви радіоновин, щоб передати багатогранні шари значення аудиторії. Зображення пейзажів і візуальних елементів в обох ітераціях зіставлено, щоб розпізнати тонкі відмінності в зображенні українського села. Визначено, що творчий етос адаптації спирається на крос-медіальність і синергетичну взаємодію художніх медіумів, породжуючи синестетичний досвід для аудиторії. Вміло орієнтуючись у складній взаємодії літературних і кінематографічних означників, екранізація плавно змінює наративний ландшафт для сучасних глядачів, зберігаючи при цьому квінтесенцію оригінального твору І. Нечуя-Левицького.
Keywords
