Право на соціальний захист: аналіз судової практики Конституційного Суду України

Abstract

Вказується, Конституція закріплює як універ­сальне право «кожен має право на соціальне забезпечення», яке захищає людей у ситуаціях нестачі або скорочення засобів до існування чи працездатності. Система соціального забезпе­ченняпередбачає необхідність реформування. Реформа повинна бути спрямована на створен­ня доступних, прозорих і підзвітних систем со­ціального захисту в об’єднаних територіальних громадах, які використовують місцеві бюджети для усунення проблеми вразливості місцевого населення. Необхідно ще більше зміцнювати субнаціональну базу доходів, зокрема через по­силеннягнучкості в розробці місцевої політики оподаткування. Більша доступність стимулюва­тиметрадиційно слабкий попит на соціальні по­слуги. Зазначено, українська система соціального захисту потребує реформування для виправ­лення низького рівня охоплення та доступу най- бідніших і соціально ізольованих осіб до засобів правового захисту, недостатньої якості соціаль­них послуг і недостатнього врахування ґендер- них чинників соціальних послуг та зростання дефіциту фінансування. Соціальний захист є правом людини, як це визначено в Загальній декларації прав людини та Міжнародному пакті про економічні, соціальні і культурні права. Дер­жавизобов’язані здійснювати повну реалізацію соціального захисту, використовуючи максимум наявних у них ресурсів. Ризики, які традицій­но покриваються існуючими системами соціаль­ного захисту, знаходяться в рамках систем, які по-різному організовані в залежності від країни: здоров’я або хвороба; інвалідність, як від на­родження, так і набута на роботі чи поза робо­тою, або за віком; похилий вік; материнство і сім’я; безробіття. Умови реалізації права на со­ціальний захист у зв’язку з різними ризиками, що покриваються, можуть сильно відрізнятися залежно від конструкції відповідної системи. Конституція та закони України виокремлюють певні категорії громадян України, що потребу­ють додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. У рішеннях Конституційного Суду України зазначалося , що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхід­ною складовою конституційного права на до­статній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається. Одним із елементів верховенства права є прин­цип пропорційності, який у сфері соціального захисту означає, зокрема, що заходи, перед­бачені в нормативно-правових актах, повинні спрямовуватися на досягнення легітимної мети та мають бути співмірними з нею.

Keywords

• соціальні права
• права людини
• соціальні ризики
• європейські стандарти
• судова практика
• Конституційний Суд України