РЕГІОНАЛЬНА АНТИБІОТИКОРЕЗИСТЕНТНІСТЬ УРОПАТОГЕНІВ СЕРЕД ДИТЯЧОГО НАСЕЛЕННЯ ПІВНІЧНОЇ БУКОВИНИ

Abstract

В умовах сучасної медичної практики для раціональної антибактеріальної терапії обов’язково слід враховувати можливі зміни чутливості збудників, зокрема уропатогенів, у часі. Виявлення регіональних особливостей антибіотикорезистентності збудників інфекцій сечової системи (ІСС) дає змогу покращити результати лікування пацієнтів із даною патологією. Мета роботи. Вивчити регіональні особливості антибіотикорезистентності збудників ІССсеред дитячого населення Чернівецької області. Матеріали та методи дослідження. Проведено аналіз антибактеріальної резистентності уропатогенів, ідентифікованих у 657 зразках сечі пацієнтів, яким надавалася спеціалізована медична допомога в нефрологічному відділенні КМУ «Міська дитяча клінічна лікарня» м. Чернівці (2014-2016 рр.).До основної групи обстежених дітей (n=482) увійшли пацієнти із ІСС. До групи порівняння (n=175) включено пацієнтів із неінфекційними захворюваннями сечостатевої системи. Результати дослідження. Серед дітей Чернівецької області із захворюваннями інфекційно-запального та неінфекційного ґенезусечостатевої системи спостерігаються достовірні відмінності у етіологічній структурі виділених уропатогенів, зокрема у виділенні грампозитивних коків (E.faecalis,S. aureus,S. viridans,p<0,05), ентеробактерій (E. coli,P. mirabilis P. rettgeri P. vulgaris, p<0,01) та резидентної флори (Bacillusspp.,Corynebacteriumspp.,Lactobacillusspp., Micrococcusspp, S. saprophyticus, S. epidermidis, p<0,01). У хворих на ІСС провідними уропатогенами є штами родиниEnterobacteriaceae;серед дитячого населення регіону із ІСС спостерігалася «хвилеподібна» крива динаміки антибіотикорезистентностіуропатогенів родини Enterobacteriaceae з тенденцією зниження до «препаратів вибору»: напівсинтетичних пеніцилінів (амоксицилін / клавуланат – c2=7,694,р <0,01), цефалоспоринів II-III покоління (цефуроксим – c2=4,807, p<0,01; цефтазидім – c2=15,07744, p<0,01; цефтриаксон – c2=5,633, p<0,01; цефепім – c2=12,971, p<0,01; цефоксітін – c2=20,940, p<0,01) і препаратів фторхінолонового ряду (офлоксацин – c2=6,023, p<0,01; ципрофлоксацин – c2=5,876, p<0,01; левофлоксацин – c2=4,338, p<0,01). Висновки. У пацієнтів дитячого віку із ІСС, що проживають у Чернівецькій області, спостерігається «хвилеподібна» крива динаміки антибіотикорезистентності уропатогенів родини Enterobacteriaceae із тенденцією її зниження до «препаратів вибору»: до напівсинтетичних пеніцилінів (р < 0,01), цефалоспоринів ІІ-ІІІ поколінь (р < 0,01) та препаратів фторхінолонового ряду (р < 0,01), що вимагає перегляду терапевтичних схем лікування ІСС з урахуванням отриманих даних у межах Наказу МОЗ України № 627 від 03.11.2008 р. «Про затвердження Протоколів надання медичної допомоги дітям за спеціальністю «Дитяча нефрологія» та дасть змогу покращити результати лікування дитячого населення, на регіональному рівні, за рахунок диференційованого підходу до емпіричного, в першу чергу на до госпітальному етапі, застосування антибактеріальних препаратів, як патогенетичного лікування хворих на ІСС.

Keywords

• інфекції сечової системи
• антибіотикорезистентність