Історіографічні рефлексії опонентів Р. Конквеста: суб’єктивна і об’єктивна критика
Abstract
Мета статті полягає у виявленні суперечливих історіографічних рефлексій опонентів відомого американського дослідника сталінського політичного терору і Голодомору Роберта Конквеста, суб’єктивних оцінок та наукової критики. Методологію дослідження становлять принцип історизму і міждисциплінарного підходу, методи порівняльного історіографічного аналізу джерел, а також елементи «теорії рефлексій». Використано загальні наукові методи (дедукції, індукції), конкретно-історичні (хронологічний, проблемно-тематичний), текстології і наукової біографістики. Прикладним завданням статті є розв’язання суперечливих оцінок ролі і місця української наукової громади Америки та особисто Конквеста у дослідженні Голодомору, спростування суб’єктивної критики ученого. Наукова новизна зумовлена метою і завданням аналітичної статті, постановкою проблеми у контексті історіографічної рефлексії, тобто виявлення суб’єктивної критики наукового доробку Конквеста, особливо тлумачення ним причин і наслідків Голодомору. Західна література має чимало праць, автори яких висловлювали критичне ставлення до науково-історичної інтерпретації ученого радянської політичної системи, сталінського режиму і масового терору. Нашим завданням було встановлення ознак умотивованої критики ключових проблем: причин сталінського терору, поняття і явища голоду-геноциду, історіографічного походження терміну «терор голодом». Предметний фокус, а не описово-бібліографічний огляд праць Ученого, видався нам біль конструктивнішим. У висновках підкреслено вагомий внесок Конквеста в історіографію Голодомору, наявність у його підходах елементів саморефлексії, стриманої і виваженої оцінки історичних форм геноциду, уникнення будь-якої ідеологічної залежності, толерантне ставлення до іншої думки. Аргументи опонентів виявилися непереконливими, інколи суб’єктивними та упередженими. Вони стосувалися конкретних історичних фактів та подій, які видавали світоглядні та політичні уподобання самих опонентів. Конквест визнавав об’єктивну критику, особливо щодо кількості жертв сталінського терору. Його підрахунки не були «випадковими», а академічно виваженими, які опиралися на офіційну статистику, історичну літературу, мемуари, радянську періодику. Публікація його творів у радянських науково-публіцистичних журналах кінця 80-х рр. означала «об’єктивне» визнання його заслуг, спростування «суб’єктивної» критики і звинувачень у «фальсифікації».
Keywords
