ХОЛІСТИЧНИЙ ЗВ’ЯЗОК «РОЗУМ-ТІЛО» В ОСВІТНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ: МЕТОДОЛОГІЧНИЙ АСПЕКТ.
Abstract
Реалії сучасності позначені стрімкими й непрогнозованими змінами, які вносять дисонанс у всі сфери суспільного життя. Очевидно, здатність освіти бути релевантною й продуктивною у суспільстві перманентних й непрогнозованих змін вимагає від неї постійного розвитку й модернізації. Ефективним у цьому процесі є окреслення певних стратегій реформування освітньої сфери. Однією із таких стратегічних підходів є розуміння людини як складної цілісності. Щоб вижити й бути успішною у реаліях мінливого світу, людина приречена як культивувати у собі нові культурні начала, примірювати нові образи й створювати нові ідентифікації, так і вміння їх позбуватися та обирати інші залежно від зміни ситуації чи контексту буття. У цих діях вона розкриває й використовує всю свою екзистенціальну природу, презентувавши себе як певну єдність у множині. Особистість не позбавлена ментально-тілесних характеристик. Оскільки розумові процеси відбуваються в тілі, вони тілесно обумовлені. Тіло є джерелом ідей, думок й вчинків. Ми не можемо жити й розвиватися, нівелюючи тілесність. Сучасна освіта має орієнтуватися не лише інформаційні, наукові й нормативні сторони особистості, а й на складові, які сфокусовані на пізнавальних, емоційних, психологічних можливостях індивідуальної, а не абстрактної людини. Прикладом втілення в освітні практики цих міркувань є методи освітньої кінезіології та психогімнастики. Перед сучасною освітою вимальовується проблема осмислення людини як цілісної системи, яка постійно знаходиться у стані саморозвитку та само зміни.
Keywords
