Питання посилення юридичної відповідальності за шкоду, заподіяну навколишньому середовищу

Abstract

Охорона природи, під час збройного конфлікту, має визнаватися абсолютною цінністю. Результатом російської воєнної агресії в Україні стало широкомасштабне руйнування життєвого середовища, масове забруднення земель, атмосфери та водного середовища із застосуванням методів і засобів ведення воєнних дій, що мають на меті завдати великої та довготривалої шкоди. Жорстокість військового вторгнення російської федерації в Україну призвела до жахливих гуманітарних наслідків і серйозної шкоди довкіллю. Україна залишиться з токсичною екологічною спадщиною для прийдешніх поколінь. Виходячи із цього, наша держава зобов’язана створити на національному рівні достатньо чітке правове поле, яким передбачалась відповідальність за заподіяння шкоди навколишньому середовищу. Посилання юридичної відповідальності за правопорушення у сфері охорони довкілля має стати сигналом про неприйнятність такої поведінки. Парламентська асамблея Ради Європи ухвалила резолюцію про негативний вплив війни на природу, де визначено злочин «екоцид». Резолюція визнає необхідність внесення змін до Римського статуту Міжнародному кримінальному суді шляхом додання нового складу злочинного діяння. В статті проводиться аналіз положень діючого кримінального законодавства щодо екоциду. Враховуючи негативний досвіду України під час ведення військових дій можна констатувати, що навколишнє середовище має безпосередній, основний вплив на життя, здоров’я людини та всіх живих істот, що визнаються найвищою цінністю. Нанесення шкоди довкіллю, як наслідок, призводить до погіршення умов існування всіх видів флори та фауни. Саме тому правопорушення екоциду потребує виокремлення в міжнародно-правових актах на рівні з такими злочинами як геноцид, злочини проти людства, акти агресії та військові злочини.

Keywords

• юридична відповідальність
• правопорушення
• навколишнє середовище
• стале майбутнє
• екоцид
• відшкодування шкоди