Вторинне використання відходів у ранньому Радянському Союзі: історія успіху АТ «Укрутілзбір»
Abstract
Мета статті. Багато досліджень присвячено утилізації відходів в СРСР у період холодної війни, коли відходи перетворились на цінний ресурс для виробництва товарів широкого вжитку в післявоєнному Радянському Союзі. У статті розглядається більш раннійперіод цієї діяльності – 1920-ті роки. На прикладі Українського СРСР автор стверджує, що програми збору та повторного використання відходів почалися ще у перші роки існування Радянського Союзу. У статті показано діяльність недержавної компанії АТ «Укрутілзбір», яка була одним із найбільших заготівельників на республіканському ринку відходів. Методологія дослідження. Дослідження ґрунтується на аналізі архівних матеріалів, які ніколи не вводилися в науковий обіг. Наукова новизна. На даний момент ця тема не є дослідженою. Висновки. У статті розкривається історія успіху цього актора, особливості його діяльності, балансування між залежністю та незалежністю від держави, конкуренція з державними компаніями. У статті припускається, що успіхам компанії сприяли декілька факторів: наявність великої кількості відходів в Україні, потреба державних підприємств у додатковій сировині, досить ефективне управління, використання адміністративного ресурсу у вигляді монопольного права на збір відходів, що, однак, не захистило компанію від проблем. Автором визначено проблеми, з якими стикалися збирачі відходів через бідність населення, яке не могло «продукувати» необхідну радянським підприємствам кількість відходів. Автором визначено методи мотивації населення до здачі відходів. Визначено основних суб’єктів ринку відходів в Україні, джерела купівлі-продажу відходів. Це: підприємства державної промисловості, держторгівлі, кооперативи, приватні особи, заготівельники відходів. Автором також проаналізовано спроби державних органів врегулювати відносини між основними виробниками відходів в Україні, які були як партнерами, так і конкурентами.
Keywords
