Проблеми відновлення функціональних резервів кваліфікованих спортсменів різних вікових груп у ММА після змагальної діяльності

Abstract

Актуальність. Ураховуючи складність змагальної діяльності в ММА, питання щодо визначення чітких часових меж, необхідних для повного відновлення організму осіб різних вікових груп, використовуючи сучасні методи оцінки адаптаційних резервів організму, викликають суперечливі погляди серед дослідників щодо ефективних механізмів їх реалізації. Мета статті – визначити ефективність відновлення функціональних резервів кваліфікованих спортсменів різних вікових груп у ММА після змагальної діяльності. Методи. У дослідженнях узяли участь 40 кваліфікованих спортсменів (юнаки) з ММА різних вікових груп (14–16 та 17–18 років). Дослідження проводили після виступу обстежених спортсменів на двох турнірах високого рівня, які відбували- ся з інтервалом у два дні. Сформовано чотири групи. Представники першої (віком 14–16 років) та третьої (17– 18 років) брали участь лише в одному турнірі. Спортсмени другої (віком 14–16 років) і четвертої (17–18 років) брали участь у поєдинках в обох змаганнях. Використовуючи показники варіабельності серцевого ритму та біохімічного аналізу концентрації кортизолу в крові, визначали характер адаптаційних змін організму учасників на заданий фізичний подразник. Застосовували 2 тести: виконання спортсменами серії бокових ударів ногою по маківарі протягом 15 та 40 с – із максимальною силою. Результати. Установлено, що на початку дослідження в спортсменів 2- та 4-ї груп, які брали учать у поєдинках лише під час проведення одного змагання, спостерігаємо менш напружену регуляцією ритму серця (LF/HF<1,15) у порівнянні з представниками інших двох груп. У спортсменів 1- та 3-ї груп у відповідь на навантаження спостерігаємо зниження значень SDNN у середньому на 26,2 % і показника LF на 24,3 % на тлі підвищення параметрів HF 2,8 %. У представників інших двох груп, навпаки, простежено підвищення показник SDNN (+25,9 % та +34,8 %) і значення LF у середньому на 26,9 % на тлі зниження параметрів HF на 22,0 % у відповідь на навантаження протягом 40 с. Виявлено, що в спортсменів 1- та 3-ї груп концентрація кортизолу в сироватці крові на 40,3 % перевищує параметри, фіксовані в представників 2- й 4-ї груп, але не виходять за межі фізіологічної норми. В обстежених першої групи рівень досліджуваного гормону у відповідь на спеціальні навантаження протягом 40 с демонструє суттєве зниження на 40,5 %, а серед учасників 3 групи – на 50,1 %, у порівнянні зі станом спокою. Серед інших учасників, спостерігаємо адекватну реакцію на стресовий подразник, що проявляється в зростанні цього стероїдного гормону в сироватці крові (+32,5 % у спортсменів 2-ї групи; +11,8 % – у 4-й групі). Висновки. Виявлені в процесі досліджень результати свідчать, що кваліфіковані спортсмени ММА підліткового та юнацького віку після участі за короткий період часу одночасно у двох міжнародних турнірах у період відновлення потребують зниження навантажень до 40–45 % від 1 ПМ і використання лише аеробного режиму енергозабезпечення. Установлено, що в період відновлення використання спеціалізованих для цього виду спорту навантаження призводить до прояву компенсаторних механізмів, пов’язаних з активацією процесів глюконеогенезу та посилення вагусного впливу на синусовий вузол серця спортсменів.

Keywords

• ММА, кваліфіковані спортсмени, регуляція ритму серця, параметри навантажень, адаптаційні резерви