Зернові культури (Dec 2020)
https://journal-grain-crops.com/arhiv/view/5fe2f94c11189.pdf
Abstract
На основі широкого експериментального дослідження продуктивності сівозмін в різних зонах Степу розроблено корелятивну модель оцінки ролі попередників у формуванні урожайності культур, що йдуть після них. З'ясовано зв’язок між якістю агротехнологій і зміною ступеня сівозмінної конкурентоспроможності культур. Ретроспективний аналіз ефективності систем землеробства та сівозмін показав, що постійне удосконалення сортів і гібридів сільськогосподарських культур, а також технологій їх вирощування стало основою для переоцінки значення попередників в сівозміні. Суть останнього полягає у тому, що в сучасних агросистемах за рахунок високопотенційних біотехногенних ресурсів можливо одержати вищу урожайність польових культур по гірших попередниках, ніж раніше по кращих. З метою одержання універсальної оцінки ефективності сівозмін та моделювання їх продуктивності запропоновано ввести коефіцієнт сівозмінної депресії, який дає уявлення про частку зниження урожайності після окремих попередників порівняно з її базовим рівнем після чорного пару. При цьому найбільш сприятливі умови складалися після культур, коефіцієнт депресії яких вище 0,80 – до них належать: пшениця озима, ячмінь, ріпак, жито, ярий ячмінь, овес. В той же час суттєво пригнічується розвиток культур, що йдуть після соняшника, кукурудзи на зерно і силос, буряка, сорго, сої, їх коефіцієнт депресії становить 0,66–0,78. Запропонована методологія системного аналізу оцінки попередників відкриває широкі можливості для формування адаптованих сівозмін, оптимізації набору польових культур відповідно до вимог ринку, внесення важливих коректив у сівозміни в екстремальних умовах, регулювання продуктивності сівозмін з урахуванням агротехнологічної модернізації.
Keywords
