Використання середньовічного минулого в Російській Федерації: Володимир Святий, «Свята Русь» та російсько-українська війна

Abstract

У статті розглядається використання середньовічного минулого у російській історичній політиці напередодні та під час російсько-української війни. У першій частині цієї роботи аналізується роль середньовічного минулого, на прикладі середньовічної Русі, для різних етапів агресії РФ щодо України. Визначено, що перетворення середньовічної Русі на заповідник міфів має тривале підґрунтя в становленні історичної політики РФ упродовж 1991–2014 рр. та включає активне використання кількох вкрай архаїчних концептів («Руський світ», «Руська земля» та «Свята Русь»). Порівнюючи їх вжиток відповідно до визначених етапів історичної політики, доводимо, що впровадження концепту «історичної Росії» активізувалося з початком російсько-української війни. У межах цього порушується питання залучення образу середньовічного князя Володимира Святого як для знаходження «історичної Росії», так й для формування історичної політики після 2014 року. Констатовано, що впровадження цього образу середньовічного князя стало новою іконою концепту «Святої Русі». У другій частині простежено піднесення та падіння концепту «Свята Русь» для історичної політики РФ. Встановлено, що з початком російсько-української війни «Свята Русь» поступово виходить із вжитку через неможливість обґрунтування легітимізації війни у межах цієї парадигми. Натомість, недавні спроби патріарха Кирила врятувати цей архаїчний концепт за допомогою псевдо-візантійської риторики не мали успіху.

Keywords

• історична політика
• російсько-українська війна
• «Свята Русь»
• князь Володимир Святий