Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія Право (Aug 2021)
СТРАТЕГІЧНІ КОМУНІКАЦІЇ ЯК ОСОБЛИВИЙ ВИД ВЗАЄМОДІЇ МІНІСТЕРСТВА ОБОРОНИ УКРАЇНИ З ІНШИМИ ДЕРЖАВНИМИ ОРГАНАМИ
Abstract
Метою статті є визначення місця стратегічних комунікацій у понятійному апараті адміністративного пра- ва як особливого виду взаємодії між органами виконавчої влади та іншими державними органами. У статті акцентовано увагу на тому, що кардинальне реформування сектору безпеки і оборони Україні у відповідності до північноатлантичних стандартів обумовлює необхідність опанування та правової лега- лізації нових для національної практики засобів і способів публічного адміністрування. До них, зокрема, належать і стратегічні комунікації, які є особливим видом взаємодії між суб’єктами суспільних відносин. У статті обґрунтовано, що стратегічні комунікації за своєю сутністю є видом інформаційної взаємодії, суб’єкти якої прагнуть досягати своїх цілей за допомогою арсеналу спеціальних засобів, найбільш важ- ливим з яких є стратегічний наратив. Не всі аспекти стратегічних комунікацій регулюються правовими нормами. Складний комплекс засобів інформаційного впливу може спричинювати наслідки, що не мо- жуть бути об’єктивно категоризовані (зокрема, емоційно-вольові наслідки). Разом з тим організаційні та нормативно-правові аспекти стратегічних комунікацій однозначно охоплюються методологічним апаратом правової науки. У статті з’ясовано, що за змістом стратегічні комунікації є спеціальним видом інформаційної взаємодії органів виконавчої влади та інших суб’єктів, що належать до сектору безпеки та оборони. Доведено, що стратегічні комунікації як особливий вид взаємодії Міністерства оборони України з іншими державними органами уявляють собою регламентовану нормами права і обумовлену правами та обов’язка- ми вказаних суб’єктів інформаційну взаємодію, спрямовану на досягнення їх цілей. Правова регламентація цілей стратегічних комунікацій здійснюється на рівні загальнодержавних стратегій, доктрин та концепцій, прийнятих для забезпечення обороноздатності нашої держави. У частині організації стратегічних комуніка- цій та правового статусу її суб’єктів вказані відносини належать до предмету правової науки. Психологічні, соціологічні, політичні, економічні, військові аспекти стратегічних комунікацій належать до предмету ви- вчення відповідних наук. Визначено, що напрями подальших наукових досліджень мають враховувати необхідність більш повної легалізації стратегічних комунікацій у законодавчих правових актах, які регулюють правовий статус суб’єк- тів сектору безпеки та оборони.
Keywords
