Актуальні питання сказу в Україні та тактика медичних фахівців при наданні антирабічної допомоги військовослужбовцям ЗС України

Abstract

Мета. Здійснити аналіз епідемічної ситуації зі сказу в Україні до широкомасштабного (2016 – 2021 рр.) та після широкомасштабного (2022 – 2023 рр.) вторгнення рф, чинників, які підвищують ризики виникнення цієї інфекції серед військовослужбовців, а також існуючі підходи щодо надання антирабічної допомоги. Матеріали та методи. У процесі роботи було проаналізовано офіційні статистичні дані щодо захворюваності на сказ в Україні, укусів тваринами військовослужбовців і призначення щеплень (2016 ― 2023 рр.), укусів людей тваринами та здійснених заходів по їх вакцинації (2017 – 2018, 2022 рр.). Опрацьовано міжнародні рекомендації та нормативні матеріали по наданню антирабічної допомоги. Проаналізовано наявні в них розбіжності щодо профілактики сказу та визначені оптимальні схеми імунопрофілактики. Методи дослідження: бібліографічний, епідеміологічний, аналітичний, статистичний. Результати. Незважаючи на існування ефективних вакцин та антирабічних імуноглобулінів, проблема сказу залишається актуальною ще у понад 150 країнах світу, забираючи щорічно близько 59 000 людських життів. Україна до широкомасштабної агресії росії відносилася до країн зі спорадичною захворюваністю на сказ. Протягом 2016 – 2021 рр. серед цивільного населення було зареєстровано 9 випадків сказу в 7 адміністративних регіонах, а в 2022 – 2023 рр. – 3 випадки в 3 адміністративних регіонах. Натепер, мають місце катастрофічні руйнування населених пунктів, перетворення значної кількості домашніх тварин на диких, різке зменшення заходів щодо вакцинації домашніх та диких тварин, безконтрольоване розмноження диких тварин на територіях, де відбуваються бойові дії. Продовжується руйнування медичних інфраструктур, що заважає отриманню населенням належної медичної допомоги. Це в багато разів підвищує ризики зростання сказу серед тварин і відповідно серед людей. При аналізі міжнародних рекомендацій щодо постконтактної профілактики сказу, національних нормативних документів та інструкцій по застосуванню імунобіологічних препаратів виявлено певні розбіжності щодо призначення вакцин або комбінованого курсу (вакцина + антирабічний імуноглобулін). Така ситуація обумовлює складності у медичного персоналу щодо прийняття виважених рішень при наданні антирабічної допомоги, зачіпає цілий спектр біоетичних питань як по відношенню до лікаря, так і до пацієнта. Ураховуючи 100% летальність сказу, такі розбіжності у нормативних документах не виключають ризиків для здоров’я пацієнтів. Висновки. Проблема сказу набуває особливого значення для військовослужбовців під час бойових дій, як із позиції підвищення ризиків щодо цієї хвороби, так і необхідності забезпечення їх епідемічного благополуччя для збереження бойової готовності Збройних Сил і національної безпеки держави загалом. Це вимагає чітких підходів до профілактики сказу серед особового складу. Нами проаналізовано ряд нормативних документів (міжнародних і національних) та надано пропозиції щодо оптимізації надання антирабічної допомоги військовослужбовцям в умовах бойових дій.

Keywords

• сказ, постконтактна профілактика сказу, антирабічна допомога, антирабічні вакцини, антирабічний імуноглобулін, військовослужбовці.