Православний єпископат України в умовах хрущовської антирелігійної кампанії
Abstract
Метою дослідження є з’ясування особливостей функціонування та реакції православного єпископату Українського екзархату на виклики хрущовської антирелігійної кампанії, аналіз його стратегій адаптації, спротиву чи співпраці з радянською владою, а також визначення впливу цих процесів на становище Церкви. Методологічну основу дослідження становлять принципи історизму, об’єктивності, системності та міждисциплінарного підходу. Автор дотримується концепції мікроісторії та персоналізованої історії, акцентуючи увагу на конкретних діях та реакціях представників єпископату в умовах радянської антирелігійної політики. Основними методами дослідження стали: історико-порівняльний, хронологічний, біографічний, джерелознавчого аналізу. Наукова новизна полягає в тому, що вперше православний єпископат Українського екзархату періоду хрущовської антирелігійної кампанії став об’єктом окремого наукового дослідження. Висновки. Православний єпископат України у період хрущовської антирелігійної кампанії перебував у надзвичайно складному становищі, балансуючи між офіційною лояльністю до режиму та спробами зберегти церковне життя, духовну традицію і внутрішню єдність Церкви. Хоча державна політика радикально впливала на діяльність, архієреї продовжували виконувати свої пастирські обов’язки, намагаючись адаптуватися до нових умов. Єпископат був неоднорідним у своїх діях і підходах до протистояння або співпраці з владою. Зміни в церковному управлінні, запроваджені у 1961 р., формально послабили канонічну владу єпископів над парафіями. Втім, духовне керівництво, пастирська місія та неформальна підтримка парафій залишалися сферою активного служіння українських архієреїв. Значну роль на становище єпископів Українського екзархату відігравало активне втручання КДБ у кадрову політику РПЦ. Однак не всі агенти спецслужб поводилися як виконавці зовнішньої волі – окремі з них, прагнули використати своє становище для захисту Церкви та розвитку духовного життя.
Keywords
