Психологічні перспективи (Nov 2015)
ОСОБИСТІСНА МІФОЛОГІЯ У ВИМІРІ ЖИТТЄВОГО СВІТУ
Abstract
Постнекласичний спосіб буття суспільства в епоху глобалізації диктує потребу глибокого вивчення внутрішнього світу особистості, що зумовлює поглиблений інтерес до концепції життєвого світу. В статті вперше розглянуто феномен особистісної міфології як фундамент життєвого світу особистості. Особистісна міфологія визначається як складна самоорганізована система конструктів осо- бистих міфів, що вибудовує фундамент життєвого світу особистості, структурує психологічний час та творить психологічний простір. Особистісна міфологія конституює ціннісну сферу особистості, упоряджає її перцептивну діяльність, визначає її самосприйняття. Майбутнє особистості формується завдяки процесу міфологізації – пошуку міфологем, котрі здатні поєднати межі особистого досвіду людини з невідомими реаліями нових процесів та подій. Показано, що особисті міфи творять унікальність особистості, виокремлюючи з соціально- культурного середовища певні фрагменти, які складаються в неповторну комбі- націю сприймання, переживання та конструювання власного світу. Психотера- певтична робота в таких напрямках як арт-терапія чи символ драма, де клієнт працює у власному символічному полі, показує, що фігури життєвого світу можуть мати ірраціональну природу, що існує поза межами повсякденності в глибинах несвідомого. Значущі стосунки, які є простором життєвого світу, мо- жуть наповнюватися специфічними нереальними фігурами, детермінуючи повсяк- денні практики особистості, їх зміст. Особистісна міфологія виступає під- ґрунтям формування психологічного часу особистості, задає його структуру та межі. З’ясовано, що особистісна міфологія виконує такі функції в життєвому світі особистості, які подібні до функцій міфології у культурі: аксіологічна (формує цінності особистості); телеологічна (створює сенси життя особистості); інтегративна (об’єднує протилежності всередині життєвого світу); праксеоло- гічна (активує повсякденні практики особистості); комунікативна (запускає процеси взаємодії особистості з іншими поколіннями та власне соціально- культурним середовищем); причинно-пояснювальна (конструює кордони осо- бистості); компенсаторна (активує ресурси несвідомого в особистісних процесах); мотиваційна (структурує мотиваційну сферу особистості).
