Паліативна надія як відповідальний діалог поміж релігією та медициною

Abstract

В статті аналізується вклад Врани, Гуардіні, Войтили, Марселя в формування засадничих положень християнської діалогічної гуманістичної етики. Автор зосереджується на евристичному аналізі взаємозв’язку релігії та медицини щодо виклику особистої совісті та особистої відповідальності в умовах паліативної допомоги. Основним результатом аналізу є термін паліативної надії, застосування якого обумовлено відповідальним діалогом, що живе взаємозв’язком між релігією та медициною, не вимагаючи спеціальної освіти у галузі релігії чи медицини. Паліативна надія подається як специфічна здатність людини ділитися стражданнями в особистому діалозі, не обов’язково згаданою, але неминучою участю Бога, що призводить до підримки впевненості у найкращому результаті та спрямуванні обопільної практики – на добро

Keywords

• християнська діалогічна гуманістична етика
• релігія
• медицина
• паліативна допомога
• особиста відповідальність
• паліативна надія