Аналітично-порівняльне правознавство (Aug 2025)

Вільне використання творів як суб’єктивне цивільне право. Частина І: Правова природа вільного використання творів в сучасній українській доктрині

  • O. V. Martyniuk

DOI
https://doi.org/10.24144/2788-6018.2025.04.1.57
Journal volume & issue
Vol. 1, no. 4

Abstract

Read online

Ця стаття перша із циклу публікацій, в якому автор поставив за мету умотивувати, що вільне використання творів слід розуміти як суб’єктивне цивільне право. Перша стаття із циклу публікації присвячена критичному аналізу трьох найбільш поширених підходів до розуміння правової природи вільного використання творів: як обмеження майнових прав інтелектуальної власності, як меж здійснення майнових прав інтелектуальної власності, та, врешті, як суб’єктивного права. При дослідженні першого, й набільш розповсюдженого підходу, автор виокремлює дві суперечності. Перша – термінологічна – автор наголошує, що у міжнародних актах вільне використання творів класифікують або як винятки, або як обмеження із майнових прав інтелектуальної власності. Натомість у національному законодавстві Конституція України передбачає лише винятки із прав інтелектуальної власності, в той час як інші акти законодавства застосовують терміни як «обмеження» так і «винятки», тим самим помилково їх ототожнюючи. Надалі автор виявлену термінологічну суперечність розцінює крізь призму конституційних ґарантій, за яких прийняття нових законів не може призводити до звуження (обмеження) існуючих прав. Ці роздуми наштовхують автора на питання про те, чи справді вільне використання може обмежувати правоволодільця у здійсненні його прав? За наслідками дослідження другого підходу до розуміння вільного використання творів автор дає неґативну відповідь на це питання й висновує, що жоден із актів законодавства не обмежує автора у його можливості заперечувати чи створювати будь-які інші перешкоди проти вільного використання його творів. За результатами досліджень автор ставить під сумнів доцільність застосування таких підходів, й, натомість звертається до третього, за якого вільне використання творів є суб’єктивним правом. Автор наголошує на існуючих неточностях й суперечностях, висловлених прихильниками цього підходу й висновує, що концепція вільного використання творів як суб’єктивного права потребує свого подальшого нового обґрунтування, що автор здійснить у наступній статті циклу публікацій.

Keywords