Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія Право (Nov 2024)

Адміністративно-правові норми та стандарти використання засобів індивідуального бронезахисту

  • O. Voroniatnikov

DOI
https://doi.org/10.24144/2307-3322.2024.85.2.39
Journal volume & issue
Vol. 2, no. 85

Abstract

Read online

У статті автором розглядаються питання адміністративно-правових норм та стандартів використання засобів індивідуального бронезахисту. Досліджується історія становлення та розвитку засобів балістичного захисту таких як бронежилети та шоломи. Бронежилет забезпечує захист торсу, плечей, шиї і паху людини від куль та осколків. Бронешолом забезпечує захист голови при падіннях, ударах, від впливу вибухової хвилі, дрібних осколків, пістолетних куль і куль легкої стрілецької зброї. Крім того, до засобів індивідуального захисту відносять також протикульові щити, протиударні щити, комплекти для захисту рук і ніг, балістичні (тактичні) окуляри, що мають балістичні стандарти безпеки. Встановлено, що сьогодні існує багато типів жилетів з різними характеристиками, які впливають на експлуатацію: розмір; тип; призначення, матеріал. Головним показником є клас захисту – саме він визначає, від яких загроз здатен захистити бронежилет. Клас визначається захисними властивостями проти різних боєприпасів стрілецької зброї. Аналізуються національні та міжнародні стандарти засобів індивідуального захисту. Українські національні стандарти на засоби індивідуального бронезахисту співставні з міжнародними (модифікуються відповідно до стандартів США, Німеччини та Великої Британії). Згідно з чинним українським стандартом ДСТУ 8782:2018 за конструктивним виконанням бронежилети поділяють на три типи: тип А – м’які (гнучкі); тип Б – напівжорсткі і тип В – жорсткі бронежилети із захисною структурою на основі різних захисних елементів, а також мають 6 класів захисту. В процесі дослідження вивчено адміністративно-правові норми використання засобів індивідуального бронезахисту Національною поліцією України, Національною гвардією України, Державною службою України з надзвичайних ситуацій, Адміністрацією Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України, Військовою службою правопорядку у Збройних Силах України. Зроблено висновки, що адміністративно-правові норми використання таких засобів встановлюються нормативними документами органів, які наділені відповідними повноваженнями та переважно входять до складу сектору безпеки і оборони України.

Keywords