Аналітично-порівняльне правознавство (Jul 2024)

Місце судового правозастосування у процесі реалізації норм права (на прикладі правозастосовчої діяльності адміністративних судів та судів, до компетенції яких віднесено розгляд справ про адміністративні правопорушення)

  • Ye. Doiar

DOI
https://doi.org/10.24144/2788-6018.2024.03.54
Journal volume & issue
no. 3

Abstract

Read online

У статті дискутуються питання характеристи­ки судового застосування норм права як стадії реалізації цих норм. Зазначається, що судове правозастосування ані в адміністративному су­дочинстві, ані у процесі розгляду судом справ про адміністративні правопорушення не може розпочинати процес реалізації правових норм. В першому випадку звернення до адміністратив­ного суду відбувається як елемент захисту прав певного суб’єкта, тобто дії для реалізації належ­ного їй права вже здійснювались цим суб’єктом і з якихось причин (найчастіше - з причин їх порушення суб’єктами владних повноважень) не були реалізовані та потребують втручання судової гілки влади. У другому випадку (в ад­міністративно-деліктних провадженнях) участь суду також є продовженням певних відносин, які вже виникли (коли були порушені заборони) і потребують реакції держави. В обох випадках судове застосування також і не завершує про­цес правореалізації, адже передбачаються ще подальші дії (добровільні або примусові) з вико­нання судових рішень. Дослідивши наукові по­гляди на стадійність реалізації правових норм, автор пропонує спрощену її модель (щодо судо­вого правозастосування в порядку адміністра­тивного судочинства), в якій судове застосу­вання може поставати як друга стадія процесу реалізації правових норм (перша - невдала (че­рез перепони чи будь-які інші причини) спроба реалізації у формах «виконання», «використан­ня» чи «дотримання», друга - звернення до ад­міністративного суду та дії останнього із судо­вого застосування). Висловлюється авторська позиція щодо обов’язковості чи факультатив­ності судового правозастосування як стадії правореалізації. Зазначається, що правозастосовча діяльність адміністративного суду не може бути визнана обов’язковою стадією з позиції ініціа­тиви її початку, адже закріплене право на судо­вий захист може бути не реалізовано суб’єктами приватного права. Натомість у разі наявності та­кого звернення до суду за захистом - його роз­гляд є обов’язковим. Судове правозастосування є обов’язковим у випадках необхідності захисту інтересів держави та підтримання правопоряд­ку. Зокрема у випадку скоєння адміністратив­ного правопорушення, розгляд якого віднесено до компетенції суду, судове правозастосування є обов’язковим, якщо для його здійснення є всі необхідні умови. Дискутується положення про незацікавленість правозастосовувачів у кінце­вих результатах свого правозастосування сто­совно судового правозастосування, зважаючи на особливість правозастосовувача - суд, який як представник судової гілки влади, що є однією з гілок державної влади, має певний опосеред­кований інтерес щодо результатів свого право- застосування (зацікавленість з позиції глобаль­ного інтересу - забезпечення дії справедливо­сті).

Keywords