Культура і мистецтво у сучасному світі (Jun 2022)

ЧАСОПИС «КИЕВСКАЯ СТАРИНА» (1882–1906) В УКРАЇНСЬКІЙ КУЛЬТУРІ: МИСТЕЦЬКІ РАКУРСИ ПУБЛІКАЦІЙ

  • Михайло Михайлович Поплавський ,
  • Валерій Васильович Ластовський

DOI
https://doi.org/10.31866/2410-1915.23.2022.260964
Journal volume & issue
no. 23

Abstract

Read online

Мета статті — з’ясувати роль часопису «Киевская старина» у дослідженні українського мистецтва та його популяризації, а також виявити основні тенденції у розміщенні матеріалів мистецтвознавчого характеру на його сторінках. Методологія дослідження спирається як на загальнонаукові (логічний і діалектичний), так і на спеціальні методи (системний, історико-порівняльний). Наукова новизна. Вперше проаналізовано часопис «Киевская старина» крізь призму публікацій митецького характеру, виявлено основні різновиди та роль таких публікацій у становленні українського мистецтвознавства. Висновки. Журнал «Киевская старина», який виходив друком у 1882–1906 роках за часів існування Російської імперії в умовах цензури й тиску на український культурний рух, справив значний вплив на становлення та розвиток українського мистецтвознавства. На його сторінках наявні публікації та документальні матеріали, що стосуються розвитку та стану українського мистецтва, творів живопису й музики (зокрема, творчості бандуристів та кобзарів), пам’яток архітектури тощо. Серед власне іконографічного контенту мистецького характеру — публікації репродукцій портретів діячів української культури, науки та політики, художніх ілюстрацій-малюнків, на яких відтворювалися сцени з життя на українських землях, природа, архітектура, окремі побутові речі та ін., зокрема, вміщено репродукції малюнків Т. Шевченка. Визначається особливість підходу до розміщення ілюстративного матеріалу, який слугує не стільки додатком до інформації, скільки пропагандою української культури. Акцентовано на започаткуванні саме в час функціонування часопису окремих наукових напрямів, зокрема іконографії української козацької еліти. Доведено, що багато українських культурно-мистецьких діячів (Д. Антонович, І. Карпенко-Карий, М. Кропивницький, М. Лисенко, О. Сластіон, Д. Щербаківський та ін.) кінця ХІХ – початку ХХ ст. безпосередньо пов’язані із виданням журналу як автори чи члени редакції, що є підтвердженням особливого значення «Киевской старины» в культурологічному та мистецтвознавчому дискурсі. З огляду на зосередження на сторінках часопису значної кількості відповідної інформації, він і сьогодні має науковий потенціал.

Keywords